День Святого Валентина – одне з улюблених і довгоочікуваних свят молодих людей. Про те, як і коли виникло свято Всіх закоханих та які воно має традиції розповіла сьогодні старша наукова співробітниця ДІКЗ «Нагуєвичі» Марія Добрянська. Вона серед старшокласників Нагуєвицької СЗШ провела цікаву лекцію-презентацію «Історія свята Дня Святого Валентина».

За однією версією давньоримський імператор Клавдій II заборонив молодим людям призовного віку одружуватись, вважаючи, що так військові будуть більш віддано служити своїй країні. Але священник Валентин, усвідомлюючи всю несправедливість цього указу, всупереч суворим заборонам, ризикуючи життям, продовжував вінчати закохані пари. Правда, це тривало недовго, імператор дізнався про порушення закону і засудив священника до страти.

Перебуваючи у в’язниці, юний священник закохався в чарівну дочку наглядача. Дівчині також сподобався молодий чоловік, але повідомити про свої почуття вона не наважувалася. Про те, що хлопець небайдужий до неї, вона, на жаль, дізналася тільки після його смерті. У ніч на 14 лютого закоханий Валентин написав молодій дівчині красиве зізнання в любові, а вранці смертний вирок було виконано. На згадку про улюбленого у неї залишилося тільки лист.

Вважається, що саме з цього часу бере початок традиція писати в День святого Валентина любовні записки – «валентинки».

Ще одна історія: згідно з історичними даними, прототип Дня закоханих існував ще в Стародавньому Римі. Римляни, з метою підвищити народжуваність, приводили незвичайний фестиваль — Луперкалії.

14 лютого під час вшанування бога Фавна (Луперк — одне з його прізвиськ) і богині любові Юнони, покровительки жінок, материнства і шлюбу, всі незаміжні дівчата писали на пергаменті свої імена й опускали їх в загальний кошик. Потім молоді хлопці, покладаючись на щасливий випадок, наосліп вибирали собі подружку на найближчий рік. Так, кожен чоловік доглядав за тією дівчиною, ім’я якої він витягнув.

Продовжили цю традицію і в інших країнах. В середні віки звичай вибирати собі на рік подружку проявився і в Англії. Молоді люди, подібно древнім римлянам, витягали з урни записки з іменами дам. Між парами виникали відносини, вони ставали один для одного Валентином і Валентиною.

До слова, якщо заглянути в житія святих, можна побачити ще кілька святих, на ім’я Валентин, тому всі власники цього імені можуть вибирати собі іменини найближчі до своєї дати народження з наступних дат: 27 квітня; 7 травня; 19 липня; 12 серпня; 11 жовтня.

За третьою легендою, свого небесного покровителя свято любові знайшло в 496 році, коли Папа Римський проголосив 14 лютого Днем святого Валентина.

За однією версією Валентин був в’язнем, що потрапив до в’язниці за зцілення хворих за допомогою невідомої сили. Люди не забували свого рятівника і несли йому записки. Одного разу записка потрапила в руки охоронця, який, вирішив перевірити здібності юнака, попросив його зцілити свою сліпу дочку. Молодий лікар погодився і вилікував дівчину від недуги. Побачивши білий світ і красивого хлопця, юна особа одразу закохалася у свого рятівника.

Правда і ця історія має сумний фінал – 14 лютого закоханий юнак був страчений. Знаючи про те, що йому залишилося жити зовсім недовго, він написав своїй коханій і всім своїм близьким записки з зізнаннями в коханні. Це ще одна версія того, як зародилася традиція дарувати один одному валентинки.

А які ж символи Дня святого Валентина? Головний символ Дня святого Валентина — червоне сердечко. Саме в його формі заведено дарувати листівки — валентинки.

Але крім валентинок символами Дня святого Валентина повноправно вважаються: Купідон, плюшевий ведмедик, а також — квіти й шоколадні цукерки. Їх частенько дарують коханим, друзям і подругам, колегам.