Відбулася благодійна презентація «Скарби графа Владислава Тарновського з палацу у селі Вороблевичі»

Відбулася благодійна презентація «Скарби графа Владислава Тарновського з палацу у селі Вороблевичі»

В Державному історико-культурному заповіднику «Нагуєвичі» відбулася благодійна презентація до Міжнародного дня музею «Скарби графа Владислава Тарновського з палацу у селі Вороблевичі», яка є щирою дякою Збройним Силам України за можливість музейникам України відзначити Міжнародного музеєзнавства. Водночас дана презентація пов’язана із новими музейними відкриттями про абсолютно незнану в українському музеєзнавстві колекцію графа Владислава Тарновського, яка не тільки популяризувала Дрогобиччину, але й була відомою на цілий світ.

Цікаву доповідь підготував директор музею Богдан Лазорак. Він розповів не лише про Владислава Тарновського, але про палаци, які були в околицях Дрогобича – Рихтичах, Вороблевичах, Урожі, Снятинці. На жаль зберігся лише останній, в якому зараз діє місцева школа.

Граф Тарновський був учнем композитора Ференца Ліста, другом першовідкривача легендарної Трої – Генріха Шлімана, приятелем композитора Вільгельма Вагнера, а також був учасником антиросійського Січневого повстання 1861-63 рр. і навіть організував центр вербування повстанців у Вороблевичах, які відправлялися бити кацапів на Волинь.

Про письменницьку діяльність графа Тарновського згадував свого часу Іван Франко. Поеми «Урицький пустельник» та «Кропивник», які написав Тарновський пов’язані з його мандрівкою до Урича та Нового Кропивника – вони також вплинули на творчість Франка.

Свого часу до Вороблевицького палацу приїжджав відомий художник Артур Ґроттґер.

Владислав Тарновський – польський піаніст, композитор, поет, драматург і перекладач, граф гербу Леліва народився 4 червня 1836 року в родині Валер’яна Спицимира і Ернестини Тарновських в селі Вороблевичі (тепер Дрогобицького району). Мав брата Станіслава і сестру Марію. Виховувався під наглядом гувернера, а 1840 року залишився без матері. Був дуже здібний до музики. Місцевий органіст навчив хлопчика читати ноти, і той удома вправлявся за фортепіано. За родинними переказами, Владислава ще маленьким показали Шопенові. У свої чотирнадцять років Владислав Тарновський уже складав музику й писав вірші. Потяг до мистецтва посилився від того, що Тарновські приятелювали з родиною  Ґроттґер і ті бували у Вороблевичах. Владислав подружився з Артуром Ґроттґером. З 1845 року навчався у Львівському єзуїтському конвікті (школі-інтернаті) при костелі святого Миколая, а згодом – в гімназії.

Вступив на правничий та філософський факультети Ягеллонського університету, який закінчив у 1857 році, згодом, всупереч батьковій волі, студіював у Паризькій консерваторії, в Данієля Обера. Там приятелював з музикантом і музикознавцем Альбертом Совінським і з істориком та етнографом Францішеком Духінським.

В 1861 році помирає батько, і в день похорону згорів фільварок у Вороблевичах. Владислав, як найстарший син, перейняв господарювання маєтком і помалу відновлював втрачене. Збирав твори мистецтва й відкрив музей у своїй садибі. Збудував у селі школу, винайняв учителя й купував для учнів книжки та зошити. У своїй садибі він зорганізував музей з цінними пам’ятками культури.

Владислав Тарновський на певний час перервав навчання, щоб узяти участь у Польському повстанні 1863 року проти кацапів. Працював у львівській організації, що допомагала повстанцям, був секретним зв’язковим між Галичиною та Національним урядом у Варшаві. Після того, як придушено повстання, Владислав Тарновський вступив до Лейпцігської консерваторії, де навчався в Ігнаца Мошелеса (фортепіано) і Ернста Фрідріха Едуарда Ріхтера (композиція). У 1863-1865 роках анонімно опублікував у Лейпцигу три випуски поетичних творів під загальною назвою «Вірші студента». З 1867 по 1870 рік він вдосконалював свою майстерність у Римі під керівництвом Ференца Ліста. Той цінував свого учня, бував у його палаці у Вороблевичах і сам виконував твори Тарновського.

Тарновський концертував у Вроцлаві, Відні й Римі, Венеції та Флоренції, Парижі й Львові, гастролював у Греції, Сирії та Єгипті. Певний час жив в Індії та Японії, зацікавившись східними культурами. Водночас публікував у польській пресі вірші під псевдонімом «Ернест Булава». Окремими виданнями вийшли у світ, зокрема, його надруковані у Львові містерія за біблійними мотивами «Ісаак» та дві драми – «Карлінські» і «Йоанна Ґрей».

Тарновський був також меценат – він підтримував, зокрема, Анджея Грабовського. До речі, за свідченнями вороблевицьких старожилів, його небіж Ян Конті, син брата Станіслава, своїм коштом відбудував у селі церкву, споруджену його предками у XVIII столітті й зруйновану під час Першої світової війни, а після встановлення радянської влади був розстріляний в Биківні в 1940 році.

Владислав Тарновський помер 19 квітня 1878 року від інфаркту, подорожуючи з Японії до США на кораблі «Пацифік» (Pacific). Смерть настала вже на підході до Сан-Франциско. Похований у Вороблевичах.