Відкриваємо наступні сторінки «Книги вражень».

Відкриваємо наступні сторінки «Книги вражень», що є свідком любові нашого народу до Івана Франка. До українського генія, вигодуваного чорним мужицьким хлібом, з його титанічною працею на користь власного народу, йшли вдячні шанувальники та поціновувачі його таланту. Широту й розмах думки Франка, щиру любов до свого народу відчувається в кожному творі.
«Натхненний приклад великого сина українського народу Івана Яковича Франка запалює нас до наполегливої праці в ім’я торжества святих ідей майбутнього» – написано групою київських і львівських письменників 17 травня 1953року, яка прибула в Борислав на поширене засідання редакційної колегії журналу «Жовтень» та відвідала музей Франка. Серед учасників цієї групи були: Ірина Вільде, Д. Цмокаленко, Ю. Ковалів, Ю. Мельничук, Д. Лукіянович та інші.
Ірина Вільде (справжнє ім’я Дарина Дмитрівна Макогон) – українська письменниця, лауреатка Шевченківської премії (1965). Депутатка Верховної Ради УРСР – 2-го скликання. Очолювала Львівську організацію спілки письменників України.
Дмитро Цмокаленко – заслужений працівник культури України, прозаїк-публіцист, член спілки письменників СРСР з 1952 року, меценат «Зоря Придніпров’я».
Юрій Мельничук – український письменник-публіцист, літературознавець, кандидат філологічних наук і громадський діяч. Депутат Верховної Ради СРСР 6-го скликання.
Денис Лукіянович – український письменник, літературознавець, педагог.
«З почуттям урочистості і хвилювання оглянули ми садибу, де народився І.Франко» – запишуть у «Книзі відгуків» проф. І.К.Білодід та проф. А.Макарченко 15. 08. 1954 р.
7 вересня 1954 року гостем музею був Микола Зарудний (український радянський письменник, драматург, сценарист, член спілок письменників (з 1950р.) і кінематографістів України), про що свідчить запис: «… Тут він ходив, мріяв, творив, – тепер його мрії – дійсність».
Ще багато щирих теплих слів сказано про і для Франка, отож, далі буде…