І знов я бачу тя, село моє родинне, Як бачив тя тоді, коли життя дитинне Плило, немов малий потічок серед трав, Що в’єсь несміло між дрібними камінцями.
І знов я бачу тя, село моє родинне,
Як бачив тя тоді, коли життя дитинне
Плило, немов малий потічок серед трав,
Що в’єсь несміло між дрібними камінцями.
І знову Франкові Нагуєвичі… Природа оживає, земля покривається зеленим килимом, милує око різноманітним цвітом, різнобарв’ям кольорів. І в садибі Франків оживає сад, цвітуть квіти. А в переддень Вербної неділі на території Літературно-меморіального музею КЗ ЛОР АДІКЗ «Нагуєвичі» вкотре розквітла сакура, подарована Ужгородським природничо-гуманітарним коледжем. Це справді маленьке диво. А так, ніби нічого й не змінилось…
…Довкола ліс гуде тужний, таємний спів,
Що ще круг моєї колиски гомонів,
Тебе мов обтулив в полу свою темнаву.
І річка та сама хлюпочеться, тривожно
Повзе поміж високих берегів,
І верби ті самі, і дуб той, що шумів
Понад дитиною…
Останні коментарі