Презентація мандрівної книги «Країна солі і нафти»… в Центрі Шептицького Українського Католицького Університету

8 жовтня у Львові, в Центрі Шептицького Українського Католицького Університету відбулася чергова презентація книжки «Країна солі і нафти»: описи подорожей Дрогобиччиною у 1768-1914 роках. Студії. Документи. Матеріали.

Розпочала презентацію Лауреатка Міжнародної премії імені Івана Франка, докторка філологічних наук, професорка Ярослава Мельник. Вона представила гостей – співавтора книги кандидата історичних наук, директора Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» Богдана Лазорака та рецензента книги Лауреата Міжнародної премії імені Івана Франка, доктора історичних наук, професора Леоніда Тимошенка.

Ця книга є продовженням трилогії монографій із серії «Доба Франка», яка зародилася в 2018 році у рамках проєкту «Від землі Вітелона до землі Івана Франка» в результаті співпраці з Вищим колегіумом імені Вітелона з міста Лєгніца і є сміливим дослідницьким вступом для спеціального дослідження, присвяченого історії мандрівок Дрогобиччиною в період кінця XVIII – початку ХХ ст. Також Богдан Лазорак розповів, як прийшов задум до написання цієї книги, а саме під час мандрівок і експедицій по Дрогобиччині, про основні розділи монографії та навів приклади описів мандрівників починаючи від Бальтазара Гакета.

Значну частину своєї розповіді про книгу Богдан Лазорак приділив описам подорожей Іваном Франком. Так Франко описав приїзд цісаря Франца Йосифа І в Дрогобич у вересні 1880 року. «Іван Франко, вже у 1884 році під час своєї відомої мандрівки «галицько-руської молодіжі» був одним із тих, хто на кожній зупинці студентів чи то у Львові, Стрию, Дрогобичі, Східниці, Бориславі, Уричі, Підгородцях і т.д. співали пісню «Ще не вмерла Україна» Вербицького, тм самим популяризуючи її та перетворюючи на національний гімн. Цьому є підтвердження у листуванні Івана Франка і його вчителя Ксенофонта Охрімовича, тоді бургомістра Дрогобича», – зазначив Богдан Лазорак.

Виступаючи перед присутніми, професор Леонід Тимошенко насамперед звернувся до студентів та відмітив, що їм, окрім відвідування лекцій та підготовки до практичних занять має бути цікавим долучатися до такого академічного життя. Також він навів для присутніх студентів-філологів приклади дослідження, яка називається «топокінізм» (топіка – символіка). Так Дрогобиччину в цій книзі називають «країна солі і нафти», а раніше ще з часів Франка були такі як: «Галицька Каліфорнія», «Дрогобицько-Самбірське підгір’я», «Королівське вільне місто Дрогобич», «Дрогобич, як малий Париж», «Тримісто», «Місто ластівок», і ці вислови й порівняння прикрашають наше життя, наше минуле. А про книгу Леонід Тимошенко міг розповідати дуже багато, але залишаючи інтригу сказав: «Тут зібрано неймовірно багато вкрай цікавого матеріалу. Її потрібно, якщо не перечитати повністю, то ознайомитись».

Цікавим та жвавим було й обговорення книги «Країна солі і нафти»…, в якому взяли участь декан Гуманітарного факультету УКУ Андрій Ясіновський, докторка історичних наук, професорка кафедри історії УКУ Мар’яна Долинська, кандидатка філологічних наук, доцентка,  директорка Інституту франкознавства Львівського національного університету імені Івана Франка Наталя Тихолоз та кандидат філологічних наук, директор Львівського національного літературно-меморіального музею Івана Франка Богдан Тихолоз.

Хотілося би відмітити, що презентація відбулася в дуже теплій та позитивній атмосфері. А на завершення Богдан Лазорак подарував примірники книжки «Країна солі і нафти»: описи подорожей Дрогобиччиною у 1768-1914 роках. Студії. Документи. Матеріали для бібліотеки Українського Католицького Університету, Львівському національному літературно-меморіальному музею Івана Франка, особисто Ярославі Мельник, Андрію Ясіновському, Наталі Тихолоз, Мар’яні Долинській та… студентці УКУ, родичі, якої проживають в Дрогобичі.