Життєпис

ФРАНКО ІВАН ЯКОВИЧFRANKO_5

ИВАН ЯКОВЛЕВИЧ ФРАНКО

IVAN FRANKO

27 серпня 1856

с. Нагуєвичі, Дрогобицького повіту — 28 травня 1916 Львів

Український письменник, поет, перекладач, критик, вчений, публіцист, громадський діяч.

«…ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими українцями, а українцями без офіціальних кордонів»
Іван Франко

Небагато можна назвати в історії людства постатей, рівних йому за різнобічністю таланту й наполегливістю, гідними титанів Відродження…

ІВАН ФРАНКО у 1898 році

Псевдоніми, криптоніми: Джеджалик, Живий, Кремінь, Мирон, Каменяр

Дата народження: 27 серпня 1856 року
Місце народження: Нагуєвичі, Дрогобицький повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія (тепер — Дрогобицький район, Львівська область,Україна)
Дата смерті: 28 травня 1916 (59 років)
Місце смерті: Львів, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорська імперія (тепер — Україна)
Національність: Українець
Громадянство: Австро-Угорщина
Мова творів: українська польська,німецька, російська
Рід діяльності: письменник, поет, публіцист, філософ, політичний діяч,громадський діяч, мовознавець, літературознавець, економіст, етнограф, перекладач.
Роки активності: 1874–1916
Напрямок: реалізм
Жанр: вірш, повість, роман, новела, оповідання, п’єса
Премії: Премія Російської Академії наук імені О. Котляревського (1917)

БIОГРАФIЧНА ДОВIДКА

Iван Якович Франко народився 27 серпня 1856 року в с. Нагуєвичах Дрогобицького повiту (тепер с. Iвана Франка Дрогобицького району Львiвської обл.) в родинi коваля. З батькiвської кузнi вiн винiс першi знання про життя галицького селянства, про працю людини, а вiд матерi перейняв любов до народної пiснi. У 1875 р. закiнчив Дрогобицьку гiмназiю i вступив на фiлософський факультет Львiвського унiверситету. Друкуватися почав 1874 р. у студентському журналi «Друг». У 1877 р. Франка та iнших членiв редакцiї «Друга» заарештовують, пiсля цього арешти вiдбувались у 1880 та 1889 рр. Iван Якович продовжує займатись видавничою дiяльнiстю: разом з Михайлом Павликом видає журнал «Громадський друг», пiсля його закриття — альманахи «Дзвiн» i «Молот», а згодом — революцiйно-демократичний журнал «Життя i слово». У 1893 р. захищає у Вiднi докторську дисертацiю на звання доктора фiлософських наук.

1887 року виходить перша збiрка його поезiй «З вершин i низин» — найвидатнiше явище в українськiй поезiї пiсля «Кобзаря» Тараса Шевченка. Згодом вийшли друком збiрки «Зiв’яле листя» (1896), «Мiй Iзмарагд» (1898), «Iз днiв журби» (1900), фiлософська поема «Мойсей» (1905). У 80-х роках побачили свiт найкращi повiстi Iвана Франка «Борислав смiється» (1882) та «Захар Беркут» (1883). Здобула популярнiсть п’єса «Украдене щастя» (1893). Лише частина спадщини великого українського письменника опублiкована у 50-ти томах.

28 травня 1916 року Iван Якович помер. Його похоронено у Львовi, на Личакiвському кладовищi. Наш народ гiдно шанує пам’ять Iвана Франка. Його iменем названо один з обласних центрiв України, Львiвський державний унiверситет, с. Нагуєвичi, багато вулиць. У рiдному селi великого Каменяра та у Львовi вiдкрито лiтературно-меморiальнi музеї Iвана Франка

Джерело: Львiвський Унiверситет iм. I.Франка.

ВАЖЛИВІ ВІХИ ЖИТТЯ IВАНА ФРАНКА

27 серпня 1856 р. – народився у с. Нагуєвичi Дрогобицького повiту у Схiднiй Галичинi (тепер Львiвська обл.). Про дитячi роки писав в оповiданнях У кузнi,Малий Мирон, Пiд оборогом.

1862—1864 – навчання у школi села Ясениця Сiльна.

1864—1867 – навчання у нормальнiй школi при василiянському монастирi у Дрогобичi.

1867—1875 – навчання у Дрогобицькiй гiмназiї. Про шкiльнi роки писав в оповiданнях Грицева шкiльна наука, Shonshcreiben, Олiвець. У столярнi.

1875 р. – вступив на фiлософський факультет Львiвського унiверситету, увiйшов до складу редакцiї журналу Друг.

1876 р. — у лiтературному альманасi Днiстрянка опублiковано оповiдання Лесишина челядь, Два приятелi. Вийшла перша поетична збiрка Баляди i розкази.

1877 р. — почав друкувати оповiдання з циклу Борислав.

Червень 1877 р. – перше ув’язнення.

Сiчень 1878 р. – суд над Франком та його однодумцями, їх звинувачували у належностi до таємної соцiалiстичної органiзацiї, якої насправдi не було. У тюремнiй камерi Франко написав сатиру Сморгонська академiя

1878 р. – Франко разом з М. Павликом заснував журнал Громадський друг. 1878 р. вийшло тiльки два номери. Журнал було заборонено. Видавцi випустили у свiт два збiрники журнального типу Дзвiн, Молот.

1878 — 1880 р.– видає серiю книжок Дрiбна бiблiотека.

Березень 1880 р. – другий арешт i тримiсячне ув’язнення в коломийськiй тюрмi. Письменника звинуватили у пiдбуреннi мiсцевих селян проти “законного порядку”. Враження вiд коломийського ув’язнення описанi у творi На днi.

1881 р. – почав виходити журнал Свiт за активної участи Франка. За 1881—1882 рр. у Свiтi Франко написав 52 вiдсотки усього матерiалу, що мiстив журнал, не враховуючи непiдписаних редакцiйних статей. У цьому журналi був надрукований роман Борислав смiється.

1881—1882 р. — живе у Нагуєвичах. Тут пише повiсть Захар Беркут , перекладає трагедiю Фауст Й…В. Гете, поему Нiмеччина Г. Гайне, пише низку статей про Т.Шевченка, рецензує збiрку Хуторна поезiя П. Кулiша тощо.

1883 р. — працює у журналi Зоря. Увiйшов до складу редакцiї газети Дiло.

1885- 1886 р. –  вiдвiдує Київ. Знайомиться з М. Лисенком, I.Нечуєм-Левицьким, М. Старицьким, П. Житецьким, О. Кониським, В.Антоновичем.

Травень 1886 р. – у Києвi одружується з Ольгою Хорунжинською.

1887 р. — перше видання збiрки З вершин i низин. Збiрка присвячена О. Хорунжинськiй.

1887- 1997 рр. – працює у редакцiї Kurjera Lwowskiego.

1888 р. – написав поему Смерть Каїна.

1889 р. – третiй арешт, двомiсячне ув”язнення за зв”язок з групою київських студентiв, що прибули до Галичини.

1890 р. — Вийшла збiрка оповiдань У потi чола . У Львовi почав виходити двотижневик Народ вiдповiдальним за випуск якого був I. Франко. За iнiцiативою I. Франка та М. Павлика засновано Русько-українську радикальну партiю.

1892 р. -у Чернiвецькому унiверситетi виконав навчальнi завдання останнього семестру.

1 липня 1893 р. -захистив докторську дисертацiю Варлаам i Йоасаф у Вiденському унiверситетi, старохрстиянський духовний роман i його лiтературна iсторiя у професора Ягича.

1893 р. — вийшла п”єса Украдене щастя. Вперше була поставлена у театрi Руська бесiда.

1894 — 1897 – видає журнал Житє i слово.

1896 – вийшла збiрка Зiв”яле листя.

1896 — 1897 рр. — участь у виборах до Вiденського Сейму.

1897 р.– вийшла збiрка Мiй Iзмарагд, друге видання збiрки З вершин i низин.

1898 р. – вийшла поема Похорон.

1898 р. – святкування 25-рiчного ювiлею творчої працi письменника.

1899 р.— вийшла збiрка Поеми, до якої були включенi твори , написанi на основi обробки схiдного епосу — поема Iстар, Сатнi i Табубу, поема Бiдний Генрiх, Поема про бiлу сорочку.

1900 р. – вийшла збiрка Iз днiв журби, поема Iван Вишинський.

1904 р. – вiдвiдав Рим. 1905 р. — написав поему Мойсей.

1906 р. -Харкiвський унiверситет присвоїв науковий ступiнь доктора росiйської словесностi. О.Шахматов, Ф.Корш висунули кандидатуру Франка кандидатом у члени Росiйської академiї наук, однак iмперськi реакцiйнi сили перешкодили здiйсненню цього.

1906 р. – вийшла збiрка Semper tiro.

1913 р. — святкування 40-рiччя. Творчої дiяльностi письменника.

1914 р. — вийшов ювiлейний збiрник Привiт Iвановi Франковi.

1914 р.– вийшла збiрка «Iз лiт моєї молодостi».

28 травня 1916 р. – помер у Львовi. Похований на Личакiвському кладовищi.