22.09.2018 - Нагуєвичі

День: 22.09.2018

РОДИННИЙ АРХІВ МИКОЛИ КУЛЬЧИЦЬКОГО В АРХІВОСХОВИЩІ КЗ ЛОР “АДІКЗ” НАГУЄВИЧІ” Упродовж останнього часу в Державному історико-культурному заповіднику «Нагуєвичі» вперше започатковано новий напрям науково-пошукової роботи: формування родинних архівів визначних родин Нагуєвич та краю. Зібрано три родинні архіви: нагуєвичан Ганни та Андрія Чаплів, відомого лікаря , доктора медичних наук, професора Віктора Кімаковича і Миколи Дмитровича Кульчицького. Останній архів має особливу цінність, оскільки стосується близької родини Івана Франка в Ясениці-Сільній. Історія знахідки цього архіву така. Минулого року, 27 серпня 2017р., на Франкове свято в Нагуєвичах, на відзначення 161-річниці від дня народження письменника, завітав колишній житель с.Ясениця-Сільна Михайло Волянський (зараз мешкає у Самборі). Я розпитувала його про родину Кульчицьких, і він розповів, що його тітка (батькова сестра) Розалія з Волянських була одружена з одним із родичів Павла Кульчицького. Після смерті її чоловіка залишилися різні „папери” (фотографії, урядові документи). Зараз вони зберігаються у його двоюрідного брата Миколи Волянського, який проживає в Бориславі. Ми відразу ж зателефонували до Борислава й наступного дня, 28 серпня, брат Михайла Микола Волянський привіз документи до музею в Нагуєвичі. Це були документи, які належали Миколі Дмитровичу Кульчицькому. Хто такий Микола Дмитрович Кульчицький і як він пов’язаний з родиною Франків? Як вдалося з’ясувати, Микола Дмитрович Кульчицький – це онук Павла Кульчицького, рідного брата матері Івана Франка, яка походила з Ясениці-Сільної. Саме в цьому селі малий Іван Франко розпочав свою шкільну науку. В Нагуєвичах школа була далеко від хати Франків, у горішньму кінці села, тому Яків Франко віддав свого сина до школи в Ясеницю-Сільну. Мешкав Іван Франко у свого дядька Павла Кульчицького, а по сусідству з ним жили Яцуляки і Сеньківи, діти яких стали його найближчими друзями, а Степан Сеньків згодом – прототипом головного героя оповідання Івана Франка “Олівець”. Про самого Павла Кульчицького Франко згодом писав як про “одного з найсимпатичніших людей”, яких він знав. Саме Павло Кульчицький навчив малого Івана за кілька днів читати по-українськи. Павло Кульчицький 1838р.н. із дружиною Марією Матковською 1841р.н. одружилися 10 березня 1861 року, мали 9 дітей (одне з них померло): Настя 1862р.н., Степан 1864 р.н., Дмитро 1866 р.н., Микола 1868 р.н., Іван 1870 р.н., Марія 1872 р.н., (померла від ангіни), Юлія 1875 р.н., Гнат 1881 р.н. і Марія 1884 р.н. В експозиції музею Івана Франка в Нагуєвичах зберігається церковна домова книга с.Ясениця-Сільна, в якій на сторінці 137 зроблений запис: Дмитро Кульчицький 26.10.1866 р.н. Анна Бориславська 30.08. 1870 р.н. діти: Николай 29/11.1896 р.н. Рузя 12/2. 1899 р.н. Кароля 20/4. 1903 р.н. Марія 26/6. 1906 р.н. Стефка 21/8. 1909 р.н. Володимир 9/6. 1917 р.н. Отже, Микола Дмитрович Кульчицький, архів якого, завдячуючи Божій помочі і добрим людям, потрапив до нас, до музею в Нагуєвичах – це син Дмитра Кульчицького й онук рідного брата матері Івана Франка Павла Кульчицького. Народився 29 листопада 1896 року, одружився 2 березня 1935р. з Волянською Євфрозиною (Розалією) Михайлівною 24.04. 1904р.н. Дітей у них не було. Микола Кульчицький помер у 1965 році, а його дружина Розалія – у 1986. Серед матеріалів, які потрапили до музею є цінні оригінальні документи на спадщину, дарування, будівництво. Зокрема: Ухвала Дрогобицького гродського суду від 21.01.1935 року на підставі акту дарування від 28.12.1934 року право власності на землю надається замість Анни з (Бориславських) Кульчицької і Дмитра Кульчицького на користь сина Кульчицького Миколи, сина Дмитра. Витяг з актів гродського суду у Дрогобичі, стверджений Дрогобицьким нотаріусом Ігнацієм Заком а також суддею повітовим від 20.11.1925 року про передання земельних парцелів (ділянок) рільничого з Ясениці-Сільної Михайла Волянського для своєї дочки Єфросинії Волянської. Обгрунтування права на будівництво, видане воєводським інспектором у Львові для Миколи Кульчицького сина Дмитра, який проживає в с. Ясениця-Сільна №153 (стверджено 01.12.1937 року Попредньо затверджено 10.06.1935 року) на будинок, стайню, стодолу, возівню. На постійне зберігання у фонди ДІКЗ “Нагуєвичі” надійшло 17 одиниць з родинного архіву Кульчицьких, котрі стали його цінним поповненням. Хочу подякувати директору Державного історико-культурного заповідника “Нагуєвичі” Богданові Лазораку за переклад документів Миколи Дмитровича Кульчицького з польської на українську мову. Марія ШУТКО, старший науковий працівник ДІКЗ «Нагуєвичі»

Вперше у Любліні розмовлятимемо про історико-культурну спадщину Нагуєвич та Івана Франка, історичну пам’ять про патріотичне минуле його синів та необхідне сьогодні примирення… Секція “DZIEDZICTWO I POJEDNANIE” Studium przypadku: narracje pamięci we współczesnych miejscach pamięci, muzeach, szkołach i sieci Moderator: Aleksandra Zińczuk – Urząd Miasta Lublin Wprowadzenie: Krzysztof Stanowski – Urząd Miasta Lublin Prezentacje projektów historycznych: dr Sviatoslav Chyruk – Rada Miasta Dnipro dr Bohdan Łazorak – Muzeum Ivana Franka w Naguyevychah, Drohobycz Ewa Romanowska – Fundacja Borussia, Olsztyn Alicja Magiera – Dom Słów w Lublinie Piotr Krauchanka – minister spraw zagranicznych Białorusi w latach 1990-1994 Komentarze ekspertów: Mykola Kniazhytsky – Rada Najwyższa Ukrainy, Kijów Krzysztof Stanowski – Urząd Miasta Lublin dr Sławomir Poleszak – redaktor naczelny portalu Ohistorie.euPartner Вперше у Любліні розмовлятимемо про історико-культурну спадщину Нагуєвич та Івана Франка, історичну пам’ять про патріотичне минуле його синів та необхідне сьогодні примирення… Секція “DZIEDZICTWO I POJEDNANIE” справа вивчення: narratives пам ‘ять в сучасних пам’ яті юнеско, музеї, школах та мережах модератор: олександр zińczuk – офіс любліна вступ: кшиштоф stanowski – офіс любліна презентація історичних проектів: dr Sviatoslav Chyruk – Rada Miasta Dnipro доктор богдана łazorak – іван франк в naguyevychah, дрогобич єва romanowska – фонд бази, ольштин аліса magiera – будинок слів в любліні петро сергійович – міністр закордонних справ білорусі між 1990-1994 та 1990-1994 коментарі експерта: микола kniazhytsky – верховна рада україни, київ кшиштоф stanowski – офіс любліна доктор sławomir poleszak – редактор-у-начальник порталу порталу. eupartner