Зеновія Франко…

Товариство «Україна» запропонувало Зеновії поїхати в Канаду на другі франківські читання, а для цього необхідно було характеристику з Інституту. Не рекомендував!

«Тепер я на пенсії. І, звичайно, тільки тепер почуваю себе розкутою. Багато пишу і друкуюся, багато готую видань. На других читаннях Франка все ж таки я була в Канаді з Федором Погребенником. І всі три мої доповіді надрукувала та ж сама «Сучасність»

Як ніхто інший Зеновія розуміла й відчувала Франкове слово. До збірника «Мозаїка» вона відібрала кілька десятків творів і наукових праць І. Франка, що не ввійшли до 50-ти томника, і в «Передмові» ґрунтовно розкрила причини їх заборони: тема України, єврейське питання, критика теорій Маркса-Енгельса. У кожному рядку «Передмови» прочитується велике прагнення правдиво свідчити, змити нашарування фальші з Франкового образу і слова. Поволі лід довкола Зеновії почав танути. Змінювалось життя, змінювалась ситуація в державі. Тепер Зеновія веде активний спосіб громадського життя. Будучи вже хворою, жадібно вдихала атмосферу національного ренесансу. Вона стає одним із ініціаторів створення руху за перебудову, виступає на захист та реабілітацію греко-католицької церкви, підтримує голодуючих «на граніті» студентів, допомагає у відновленні НТШ.

Зеновія Тарасівна взяла активну участь в першій (установчій) науковій сесії НТШ у березні 1990р. Збираючи рештки сил вона приїхала в кінці серпня 1991р. на ювілейну конференцію до 125-ліття з дня народження М. Грушевського, де головувала на одній із секцій, також виголосила ґрунтовну доповідь про взаємини І. Франка та М. Грушевського.