Вони – студенти, курсанти, школярі – виявилися у своєму патріотизмові вище за класові інтереси і, коли постала потреба, без вагань віддали молоде життя в ім’я волі свого народу. Вони стали на захист своєї держави незважаючи на те, що їх чекає попереду, але знали що боротимуться за Україну. В масштабах всесвітньої історії ця битва зовсім невеличка. Вона не є зразком військового мистецтва, але є символом нескореного духу нашої нації.

Це були триста тих юнаків, хто своєю героїчною смертю не просто зупинив на кілька днів більшовицький наступ на Київ, вигравши час на міжнародне визнання УНР, а й відновив славетні бойові традиції рідного народу. Ця жертва свідчила, що наша нація здатна до великого чину – героїчної боротьби за здійснення своєї історичної місії – бути форпостом цивілізаційного Заходу на Сході Європи.