В одному із виставкових залів Літературно-меморіального музею Івана Франка в Нагуєвичах сьогодні, 22 січня, в День Злуки відбулася знакова подія – відкриття фотовиставки «Балтійський шлях – шлях свободи. The Baltic Way – Way of Freedom». Вона тим самим підкреслює братерські стосунки нашої країни з країнами Балтії, які одні з перших протягнули руку допомоги в часі повномасштабної війни в Україні.

Відкрив фотовиставку директор Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» Богдан Лазорак, який сказав: «Ми маємо сьогодні знаменитий день в історії України – це 106-річницю з часу Акту Злуки Західноукраїнської Народної Республіки і Української Народної Республіки в єдину державу, про яку мріяли ще Іван Франко, Михайло Грушевський, Володимир Винниченко, полковник Гриць Коссак, Петро і Тарас Франко та інші.». Наше покоління більше пам’ятає 1990 рік, живий ланцюг зі Львова до Києва. Також Богдан Лазорак зазначив,  що символ єднання руками не випадково в наших гаївках, в церемоніальних актах, пов’язаних з обранням королів, він є сакральним і дуже давнім.

Слід сказати, що виставка відбулася завдяки друзям ДІКЗ «Нагуєвичі», а саме керівнику Українського Фотографічного Товариства (УФОТО) та Львівського Фотомузею Роману Метельському і Латвійського національного історичного музею за підтримки Почесного консульства Латвійської Республіки у Львові.

Тож у своєму виступі Роман Метельський в першу чергу відзначив величезну допомогу Україні невеличкої Латвії. Окрім основної допомоги на рівні уряду, практично кожного тижня приходять автомобілі, які відправляються на фронт. В Латвії діє жорсткий закон – якщо водія затримують в стані алкогольного сп’яніння, автомобіль конфісковують і передають Україні.

То ж нам хотілося більше дізнатися про цю країну, про її історію – сказав пан Роман. І по суті провести паралелі між ними і нами в сенсі здобуття незалежності, адже в кінці 1980-х, початку 1990-х років наші республіки ще в складі Союзу прагнули одного і того ж.

Найефектнішою акцією, яка була проведена в тодішніх прибалтійських республіках, і вона викликала резонанс в країнах Заходу, став «Балтійський шлях», організований у 50-ту річницю Пакту Молотова-Ріббентропа – 23 серпня 1989 року. Це був живий ланцюг від Вільнюса через Ригу до Таллінна, в якому близько двох мільйонів людей взялися за руки, щоб згадати про долю країн Балтії та продемонструвати їхні вимоги до незалежності.

На виставці представлені світлини із фондів Латвійського національного історичного музею, які висвітлюють події на шляху відновлення незалежності Латвійської республіки. На світлинах зафіксовані демонстрації у Ризі, які свідчили про прагнення громадян цієї держави здобути незалежність, демонтаж пам’ятника леніну в місті Валмієрі, мітинг біля пам’ятника Свободи в Ризі 23 серпня 1989 року (!), з національними прапорами Латвії та України, барикади біля приміщення Верховної Ради Латвії та багато інших.

Через п’ять місяців після акції «Балтійський шлях» у країнах Балтії, 21 січня 1990 року в Україні також провели «живий ланцюг» – «Українську хвилю», яка простягнулася від Івано-Франківська через Львів до Києва.

Балтійський шлях триває. Ми рухаємося ним у майбутнє. Він не може бути заблокований і демонтований брехнею, шантажем або гібридними війнами колишніх супротивників.

Запрошуємо відвідати фотовиставку, яка розгорнута на другому поверсі Літературно-меморіального музею Івана Франка.

Ще раз хотілося би наголосити, що одним із важливих напрямків роботи музеїв є експедиційна робота, яка є невід’ємною частиною музейної роботи вцілому. Сьогодні, 14 січня, директор Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» Богдан Лазорак разом із завідувачем відділу історії середніх віків Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України професором Володимиром Александровичем відвідали карпатські села Дрогобиччини – Довге Гірське та Новий Кропивник, з якими безпосередньо пов’язана спадщина Івана Франка та його товаришів.

В Довгому Гірському експедицію зустрів та провів детальну екскурсію по визначних місцях села історик, краєзнавець, кандидат педагогічних наук, вчитель історії місцевої школи Володимир Петриків. В цьому невеличкому гірському селі знаходиться скільки унікальних об’єктів, що не кожне місто може похвалитися. Це і дві старовинні дерев’яні церкви, дзвіниці, пам’ятники Т. Шевченку, І. Франкові, Борцям за волю України, могила відомого художника, письменника, поета, громадського діяча Корнила Устияновича, музей історії села та кабінет християнської етики з церковним іконостасом в Довжанській ЗЗСО І-ІІІ рівнів Східницької селищної ради, скульптура Ісуса Христа біля неї, гора Небесної сотні з унікальною Хресною дорогою та багато іншого.

Професор Володимир Александрович ознайомився з цікавими експонатами, що знаходяться в церкві Преображення ГНІХ та проконсультував щодо їх приналежності до тої чи іншої іконописної школи, часового проміжку, коли вони були створені, а деяких з них кращого подальшого збереження. Більш детально буде проінформовано після глибшого вивчення кожного з експонатів.

Цікавим було відвідування Довжанської школи, в якій педагогічний колектив зберігає історичну спадщину рідного краю – це і клас християнської етики, і музей. Для Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» було подаровано унікальну вишивку.

Наступним місцем, яке відвідала експедиція була парафія села Новий Кропивник стародавнього храму Святого Архистратига Михаїла, збудованого ще в 1695 році.

Проведені дослідження та професійні практичні консультації директора ДІКЗ «Нагуєвичі» Богдана Лазорака та професора Володимира Александровича, безперечно, будуть корисні для збереження історичних пам’яток храму.

У виставковій залі Літературно-меморіального музею Івана Франка в Нагуєвичах розгорнуто книжкову експозицію, присвячену 90-річчю від дня народження письменника Василя Симоненка (1935 – 1963) «Народ мій є! Народ мій завжди буде». Її підготувала старша наукова співробітниця музею Тетяна Лазорак.

«…Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

Пощезнуть всі перевертні й приблуди

І орди завойовників-заброд!

Ви, байстрюки катів осатанілих,

Не забувайте, виродки, ніде:

Народ мій є! В його волячих жилах

Козацька кров клекоче і гуде!»

(Де зараз ви, кати мого народу?.. 24.12.1962 р.)

Василь Симоненко належав до славної когорти «шістдесятників» – поетів, літературознавців, критиків, що мали гостре соціальне чуття і глибоко вболівали за національну гідність.

Один із найвідоміших його віршів «Лебеді материнства», присвячений синові, покладений на музику А. Пашкевичем, став популярною піснею й водночас – заповітом власному народу: «Можна все на світі вибирати, сину. Вибрати не можна тільки Батьківщину». Саме ці слова викарбувані на пам’ятникові В. Симоненка у Черкасах, на місці його вічного спочинку.

На виставці в музеї експонуються видання творів Василя Симоненка, а також пізніші видання, зокрема поетичне «Вибране», «Лебеді материнства», «Ти знаєш, що ти людина», оповідання і щоденник у збірці «Півні на рушниках», «В твоєму імені живу», казки «Цар Плаксій і Лоскотун».

Запрошуємо відвідати контактну виставку та ще перечитати чудові вірші Василя Симоненка.