Традиційне і нове у господарстві ДІКЗ “Нагуєвичі”. У Батьківській Садибі Франків спільно із громадою засіяли Ярину Пшеницю. Врешті тема близька для Франка в багатьох його творах. З цього приводу дрогобицький побратим І. Франка Адам Леон Солецький в одному із листів до Львівських журналістів писав, що “Для Івана Франка рідним є те що від колоса, від живого колоса, незалежного ні від чого, а тільки від живої рідної землі…” У культовій збірці ” З вершин і низин” у Франка є відомий вірш “Анні П.” Анні П. [Ганні Іванівні Павлик] Дівчина встала рано-рано: «Піду я в поле, мамо, мамо! Піду я в поле до роботи, Золоту пшениченьку полоти. Годі сидіти дома тута: Глушить пшеницю хопта люта; Бур’ян буяє рісно-рісно, За ним пшениці тісно-тісно; Повій плететься геть на диво, Хилить пшеницю криво-криво». «Рано ще в поле, доню, доню, Зимнії роси в полю, в полю! Зимнії роси, зціпнуть ноги, Будяччям вкриті перелоги!» «Та доки ж, мамо, ждати, ждати? Не сходить сонце, не видати! Зимнії роси що ж удіють? Та вони хопту гріють, гріють. А пок зійти ще сонце мусить, Хопта пшеницю здусить, здусить». «Ей, доню, доню, бач, з півночі Чорная хмара валом точить, Чорная хмара, буйна злива – Що ж зробиш в полі, нещаслива?» «Я не боюся хмари-зливи! Що мені вітер той бурхливий? Я про ті тучі сміло-сміло Буду робити чесне діло. Нехай і повінь валом бухне, Моя відвага не потухне, Знесу я всяку злую долю, Та не покину праці в полю. Робити буду без упину І перестану, як загину».