Година пам’яті Ольги Хоружинської «Вона завжди служила йому вірою»

84 роки тому, 15 липня 1941 року, у Львові закінчився земний шлях Ольги Франко з роду Хоружинських – дружини Івана Франка. Це сталося через кілька днів, коли радянські спецслужби забрали невідомо куди сина Петра. Сьогодні, в садибі Івана Франка в Нагуєвичах, відбулася година пам’яті Ольги Хоружинської «Вона завжди служила йому вірою», яку підготувала і провела наукова співробітниця музею Ірина Сопотницька.

Вона розповіла про те, як познайомилися Іван Франко та Ольга Хоружинська та про нелегку долю дружини великого поета: «Франкові тоді було вже під 30, а він усе ніяк не міг знайти собі пару в Галичині. Але знайшов її у Києві – вродливу й енергійну випускницю Харківського інституту шляхетних дівиць, яка знала кілька іноземних мов та гарно грала на фортепіано.

16 травня 1886 року в Павлівській церкві у Києві відбувся шлюб Івана Франка з Ольгою Хоружинською. У їхньому шлюбі бачили відтворення сокровенної мрії українського народу – возз’єднання Наддніпрянської і Західної України. «В подружнім житті Франко був добрим мужем та люблячим вітцем, а що при своїй праці потребував спокою, то керму домашнього огнища держала в своїх руках д. Франкова, якій Франко без застереження піддавався… » – свідчили сучасники.

У Львові сім’я жила в орендованих квартирах, власний дім на Софіївці збудувала у 1902 році. Чотирьох дітей – Андрія, Тараса, Петра і Ганну – Ольга виховувала з любов’ю і повагою, без фізичних покарань, заохочувала їх до творчих та спортивних занять.

Окрім хатніх обов’язків, Ольга допомагала чоловікові й з роботою: була офіційною замовницею видань, підтримувала Русько-українську радикальну партію, брала участь у «Клубі русинок», перевозила на Наддніпрянщину нелегальну літературу навіть тоді, коли її психічне здоров’я погіршилося. Це було спадковим.

Сестра Ольги Хоружинської – Антоніна, згадувала у своїх спогадах: «Вершка своєї слави Франко досяг не без допомоги своєї дружини, жінки дуже інтелігентної, яка постійно думала, щоби Франкові «вдома жилося добре». Але в останню мить її життя поряд з нею не було ані коханого чоловіка, ані дітей, ані онуків. Вона померла на руках чужих людей.

За домовиною Ольги Франко, яка померла на 77 році життя, теж не йшли її найрідніші. Одні уже відійшли у вічність, інших доля розкидала по світах. Міг хіба провести її в останню дорогу син Тарас, але й тому не судилося. Він добирався вантажівкою до Львова зі Станіславова, де тоді працював, і не встиг – запізнився на чотири години і лише покладає квіти на свіжу могилу. Провели Франкову дружину на місце вічного спочинку чужі люди, працівники Музею Франка – Лідія Кедринська, Федір Кулечко, Софія Дутко і Марія Деркач, співробітниця НТШ».