Зеновія Франко. Продовження…

Зеновія Франко. Продовження…
У 1950 році родину Тараса Франка комуністична влада примусово перевозить на постійне місце проживання зі Львова до Києва.Спочатку в Києві родина почувалась дуже одинокою. Дружина Тараса – Катерина не виходила з квартири і плакала. Та згодом увагою родину оточили співробітники двох інститутів – літератури, де працював Тарас Іванович, і мовознавства, куди поступила в аспірантуру З. Франко. Далі дім перетворився на готель для львів’ян. І Київ потроху стає рідним містом для сім’ї. Хоча сім’я Франків своєю українською мовою і в транспорті, і в магазинах, скрізь викликала здивування. Для Зені на першому місті завжди була українська мова, що зазнавала тут, у Києві, особливої наруги навіть на побутовому рівні. В 1953 р. Зеновія закінчила аспірантуру, її залишили на роботу в Інституті мовознавства ім. О. Потебні. Наступного року захистила кандидатську дисертацію на тему продиктовану їй насильно «Франко в боротьбі з українським буржуазним націоналізмом, церквою і Ватиканом». Цього ж року, за вказівкою згори, була прийнята в члени КПУ. Спочатку вона належала до «правильних комуністок», котрих кидали на передній край боротьби з українським націоналізмом. Згодом Зеновія виступила на обговоренні завдань інституту, де вона підняла питання про плачевний стан української мови на Україні. Цей виступ списали на нерозважну молодість. Далі її «помилкові» виступи почастішали. ЇЇ вже зарахували до «непевних осіб».
На фото Зеновія Тарасівна складає державний іспит з філософії.
Далі буде…