До 130-річчя від дня народження Петра Франка у День Конституції України.
- Петро Франко – спортовець
Він був одним із засновників та першим головою Українського спортового гуртка , що діяв при Львівській академічній гімназії. Був гравцем першої дружини копаного мʼяча УСК, грав у складі футбольної команди «Україна», а пізніше виступав футбольним суддею. Був інструктором з лещетарства у СТ «Україна».
З 22 червня 1910 р. Петро Франко – член українського гімнастичного товариства «Сокіл-Батько». Був одним із засновників та заступником голови «Українського Змагового Союзу». Працював викладачем руханки у дівочій учительській семінарії Українського педагогічного товариства у Львові.
29 червня 1914 р. Петро і Тарас Франки здобули 2-ге місце у змаганнях зі сітківки на Других Запорозьких ігрищах, що проходили у рамках Шевченківського здвигу у Львові.
- Петро Франко – співзасновник Пласту
У 1911 році Петро Франко разом з Іваном Чмолою та Олександром Тисовським заснували перший таємний скаутський гурток «Пласт». Він є автором назви «Пласт». Займався організацією пластових осередків у філії Львівської академічної гімназії та жіночого гуртка при учительській семінарії. У 1914 році за його ініціативи був скликаний перший з’їзд пластунів Галичини і Буковини. Він вперше організував і влаштував мандрівний табір на Чорногорі. Петро Франко написав та видав 15 книжок про «Пласт».
- Петро Франко – доброволець легіону Українських січових стрільців
У 1914 вступив до лав УСС. Служив у піхоті четарем сотні Романа Сушка (був розвідником і кулеметником). Учасник боїв на Буковині, Станіславівщині, Тернопільщині та Львівщині. За героїзм, проявлений у бою 1 листопада 1915 р. під селом Семеківка на Тернопільщині, Петро Франко був нагороджений найвищою відзнакою Австро-Угорщини “Срібна медаль За Хоробрість Другої Степени”.
- Петро Франко – фундатор української військової авіації
1 грудня 1918 р. П. Франко був призначений командантом і референтом летунства при Державному Секретаріаті військових справ (до 10 квітня 1919 р.). Саме завдяки Петрові Франку було облаштовано першу авіаційну базу в м. Красному (під Львовом). Його зусиллями до 1919 року авіазагін УГА налічував 35 старшин та 300 вояків і складався з 3 авіаційних сотень, авіашколи, технічної сотні й сотні обслуги. Сотник армії ЗУНР Петро Франко здійснив понад 50 бойових вильотів за лінію фронту. У 1919 році голова Директорії УНР Симон Петлюра присвоїв Петрові Франку чин полковника армії УНР. У квітні 1919 року Франко за рішенням уряду ЗУНР вирушив до Белграда, щоб у складі Міжнародного Червоного Хреста займатися питаннями звільнення військовополонених.
- Петро Франко – засновник видавничого товариства «Франко син і Спілка»
Після захоплення Галичини Польщею Петро Франко переїхав до Відня. У 1921 р. в організованому ним видавничому товаристві “Франко Син і Спілка” за власний кошт було видано серію книжечок під загальним гаслом “Пластовий книгозбір”. Одну книжку із цієї серії – “Кухня в таборі” – підготувала його дружина – Ольга Франко. Видав також гумористичний твір батька “Лис Микита”, нотні видання на слова І. Франка та спробував себе як письменник-прозаїк.
- Петро Франко – викладач
11 вересня 1922 р. Петро Франко розпочав свою працю як контрактовий учитель в українській державній гімназії у Коломиї. Своїм основним предметом викладання вважав руханку, а побічними – географію та англійську мову. У 1925-26 та 1926-27 навчальних роках він також викладав фізику, хімію та природу. А у 1924-25 та 1927-28 навчальних роках – математику. 26 жовтня 1929 р. кураторія Львівського шкільного округу визнала його “Постійним учителем середніх загальноосвітніх шкіл”. У 1923-25 рр. Петро Франко періодично викладав хімію в Українському (таємному) Університеті Львова. Якийсь час працював у фаховій доповняючій школі, Педагогічному Інституті та ліцеї, а від 3 грудня 1939 р. став деканом товарознавчого факультету Українського державного інституту радянської торгівлі у Львові і викладачем неорганічної хімії.
- Петро Франко – інженер-хімік
У листопаді 1923 р. він закінчив Львівську політехніку на відділі технічної хімії з відзнакою. Автор підручника з неорганічної хімії та енциклопедичного словника з хімічної термінології, автор 36 винаходів у галузі хімії (з переробки молока за допомогою електрики).
У 1931 р. за порадою професора І. Мосціцького виїхав до Харкова і працював по 1936 р. (включно) як старший науковий співробітник у Науково-дослідному інституті прикладної фізико-хімії та молочної промисловості. Написав низку наукових праць, серед них: “Одержання сульфатної кислоти та цементу з гіпсу в одній фазі”, “Дослідження газової фази термічного розкладу гіпсу”, “Одержання казеїну з молока за допомогою електрики”, “Одержання автомателектроказеїну”, “Історія хімії”, “Дещо про наркотики”, “Боротьба з алкоголізмом”, “Теорія Дарвіна”.
- Делегат Народних зборів
22 жовтня 1939 був обраний делегатом Народних зборів для підписання акту возз’єднання Західної України з Радянською Україною та членом Уповноваженої комісії Народних зборів до Москви та Києва.
- Петро Франко – перший директор літературно-меморіального музею Івана Франка
10 жовтня 1940 року було урочисто відкрито музей в будинку, де Іван Франко з родиною провів останні 14 років свого життя, на вул. Понінського, 4 (тепер вул. І. Франка, 152). Першим директором меморіального музею Івана Франка у Львові став його син Петро Франко.
- Петро Франко – депутат
24 березня 1940 року був обраний депутатом Верховної Ради УРСР першого скликання від Львівської області на довиборах, які відбувалися в областях, що увійшли до складу УРСР у 1939–1940 роках.
Хочеться нагадати, що у 2008 році указом Президента України іменем Петра Франка було названо 7-му бомбардувальну авіаційну бригаду Повітряних сил Збройних сил України.
65 курінь УПЮ (Улад Пластунів Юнаків та Пластунок Юначок) у станиці Краматорськ має ім’я Петра Франка.
Восени 2020 року в прокат вийде художній фільм про Петра Франка – “Інший Франко” – режисера Ігоря Висневського та продюсера Дмитра Кравченка. Фільм розповідає про останні моменти життя наймолодшого сина Івана Франка, складні стосунки з другом та компроміси із самим собою. Головні ролі зіграли В’ячеслав Довженко й Ахтем Сеітаблаєв.
Останні коментарі