Тематична екскурсія «Арешти Івана Франка»

Нещодавно в ДІКЗ «Нагуєвичі» відбулася тематична екскурсія «Арешти Івана Франка», яку провела науковий співробітник музею Любов Плюйко. Разом із традиційною екскурсією вона розповіла учням Creator IT Academy про важкі життєві моменти, які випали на долю Івана Яковича.

Так, перший раз Івана Франка було арештовано у липні 1877 р. разом з Михайлом Павликом, Остапом Терлецьким і всією редакцією часопису «Друг» за відносини з Михайлом Драгомановим, якого галицька поліція вважала головою якоїсь таємної міжнародної соціалістичної організації. Формальним приводом арештів були виявлені в польського еміґранта Котурніцького листи від Драгоманова. В одному з них були вказівки щодо діяльності українських проґресивних гуртків, а також особисто І. Франка, хоч лист і не був до нього адресований. Судовий процес тягнувся досить довго, бо щойно 21 січня 1878 р., тобто після майже семи місяців ув’язнення, львівський суд засудив І. Франка на дев’ять місяців тюрми, що в його ситуації рівнялося з тортурами.

Другий арешт відбувся у дивних обставинах і нібито за порушення паспортного режиму. Десь у березні 1880 р. І. Франко виїхав зі Львова до села Березова у Коломийському повіті, щоб якийсь час побути у близької йому людини К. Ґеника. Сам Франко писав, що мав там одержати «приватну лекцію». По дорозі в містечку Яблонові він був арештований і відправлений до Коломиї, де втягнуто його в політичний процес за необґрунтованим звинуваченням. Після тримісячного арешту, не доказавши нікому провини, усіх випустили. Тільки І. Франка, який не був прописаний у Коломийському повіті, наказано 11.06.1880 р. відставити до Нагуєвичів. «Сей транспорт, – за словами Франка, – по поліцейських арештах у Коломиї, Станиславові, Стрию і Дрогобичі належить до найтяжчих у моєму житті». По дорозі він захворів (падав дощ) і приїхав до Дрогобича з великою гарячкою. Тут посадили його в страшну, переповнену в’язнями, поліційну тюрму, описану в новелі «На дні». З Дрогобича ескортували його пішки до Нагуєвичів, куди прибув 13.06.1880 р. Хворий повернувся до Коломиї, де тиждень перебував у готелі, пишучи згадану новелу і живучи за три центи, знайдені над Прутом, у гарячці і голоді.

Утретє і востаннє потрапив І. Франко до тюрми на хвилі передвиборчої кампанії до Галицького сойму 1889 р. та наростання радикального руху. Тоді ж арештовано, зокрема, Павлика та Вислоуха, а також кількох польських еміґрантів і київських студентів. І. Франко тоді вже був одружений з киянкою Ольгою Хорунжинською, і саме до неї звернулися знайомі студенти з Києва прийняти їх у себе. Серед них – Сергій Деген із сестрами Наталією і Марією, Богдан Кістяківський та Аполінарій Маршинський. Вони хотіли пізнати життя в Галичині і познайомитися з місцевим українським інтелектуальним середовищем. Місцева влада потрактувала їх як російських емісарів, а що гірше, звинуватила їх, а заразом і Франка, який був їхнім провідником, у шпіонажі. Протягом трьох місяців слідчого арешту у львівських «Бригідках», не доказавши їм ніякого злочину, усіх випущено на волю.
Свої переживання в цій тюрмі описав І. Франко в циклі поезій «Тюремні сонети».