Виставка «Ольга Лепка-Ястремська: золотий оперний голос Франкової Каліфорнії. Меццо-сопрано – світової культури»

30 березня в Державному історико-культурному заповіднику «Нагуєвичі» відбулася непересічна подія. Подія, якій передувала кропітка багатомісячна робота, що включала в себе не одну експедиційну поїздку, пошуки меморіальних речей, відновлення та налаштування музичного інструменту, оцифрування світлин та фонотеки та багато іншого. І ось сьогодні, в 117-ту річницю від дня народження забутої постаті української опери, відкрилась виставка «Ольга Лепка-Ястремська: золотий оперний голос Франкової Каліфорнії. Меццо-сопрано світової культури».

Директор ДІКЗ «Нагуєвичі» Богдан Лазорак розповів, як виникла ідея цієї виставки, коли в кінці листопада минулого року, під час експедиції у Борислав було віднайдено піаніно відомої у світі української оперної співачки Ольги Лепкої-Ястремської, а згодом після знайомства з родиною Іванчуків і Кос-Анатольських – студентський мандрівний чемодан, рідкісні платівки, фотографії, буклети 1000-ї вистави «Запорожець за Дунаєм» за її участі, історію життя Ольги та Андрія Лепких.

На відкритті були присутні родичі Ольги Лепкої з роду Іванчуків, а саме Орест Іванчук, а також дружина композитора Анатолія Кос-Анатольського – Надія Кос. Вони поділилися спогадами про Ольгу Лепку, їхню останню зустріч, коли їй вдалося лише на кілька днів приїхати зі Сполучених Штатів Америки в 1977 році.

Завдяки дарунку Надії Кос – вініловій платівці, випущеній у 1966 році в США, присутні на сьогоднішньому відкритті мали унікальну можливість почути голос Ольги Лепкої-Ястремської. Прозвучав твір Івана Франка «Ой жалю, мій жалю..».

Наступною несподіванкою для гостей стало звучання піаніно Ольги Лепкої, виготовлене фірмою «KASPAR» на початку ХХ сторіччя та відновлене завдяки титанічним зусиллям викладача Дрогобицького музичного коледжу ім. Василя Барвінського Сергія Фендака. Він розповів, якою складною технічно і легкою морально була ця робота, адже це – історія, наша історія. Реконструкція твору «Ой жалю, мій жалю..» прозвучала у виконанні викладачів Дрогобицького музичного коледжу ім. Василя Барвінського концертмейстера Вікторії Чумак та солістки Наталії Цигилик-Чумак.

Велику допомогу у підготовці виставки надали і бориславчани – краєзнавець Роман Тарнавський, директор Бориславського туристично-інформаційного центру Ігор Романюк та власник скансену «Карпатська хата» Сергій Силантьєв. Ігор Романюк та Сергій Силантьєв коротко розповіли про картини, які вони представили на виставку, про родину Іванчуків, яка проживала на Мражниці та подякували за запрошення у відкритті виставки.

Також слова вдячності на адресу Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» та його керівництва за ту працю по збереженню української культури, історії, традиції висловили депутати Верховної Ради України Михайло Цимбалюк та Микола Княжицький. Адже, хто не знає своєї історії, не має майбутнього.

Коротка біографія: Ольга Лепка-Ястремська (з Іванчуків) народилася у великій і заможній українській сім’ї Михайла Іванчука, яка проживала у Мражниці (сьогодні Борислав). 20-ти річною дівчиною 23 листопада 1926 р. вона повінчалася з художником Андрієм Лепким, який свого часу навчався на василіянина під опікою Блаженного Мученика Северіяна Бараника, проте згодом перейшов у цивільне навчання і дослужився до чину хорунжого УГА. Андрій Лепкий також є не заслужено забутим українським художником, адже будучи далеким родичем Богдана Лепкого, випускником Краківської академії мистецтв, він згодом розпочне працювати професором Дрогобицької української гімназії ім. І. Франка та директором Дрогобицького музею у 1941-1944 рр. У 1926 р. чин шлюбу проводив о. Іван Ліщинський, парох відомої парафії на Мражниці, який був чоловіком рідної сестри Богдана Лепкого.

Початкову музичну освіту Ольга Лепка здобувала самотужки, але під наглядом відомого українського композитора Анатолія Кос-Анатольського, адже його перша дружина Софія Іванчук була рідною сестрою Ольги. Далі Ольга навчалася в Музичній консерваторії у Кракові, де часто потягом їздила із чоловіком додому з навчання, і навпаки. У 1930 р. О. Лепка вступила до Вищого музичного інституту імені Лисенка у Львові, де навчалася у класі Лідії Улуханової. Починаючи із 1932 р., Ольга бере уроки співу у відомого співака (провідний бас) Адама Дідури, який після вісімнадцятирічної праці у театрі «Метрополітан Опера» (Нью-Йорк) повернувся до Львова й викладав у польській консерваторії ім. К. Шимановського.

У 1934 р. О. Лепка розпочала навчання вокалу у видатної співачки Марії Сокіл. У 1935 р. молода співачка завершує навчання у ВМІ. Восени 1936 року О. Лепка виїхала до столиці Австрії, де упродовж двох років навчалася оперного співу у Віденській консерваторії (клас професора Мюллера) і виступала з концертами в Австрії та Німеччині. Наприклад, 5 квітня 1936 р. А. Лепка виступала під час освячення нового храму Св. Варвари у Відні, де виконала пісню Василя Барвінського «Ой поля, ви поля», арію з опери «Купало» А. Вахнянина та І. Степового «Розвійтеся з вітром».

Починаючи ще з 1932 р., О. Лепка співпрацювала як оперна співачка з чоловічим камерним хором «Боян Дрогобицький». 10 грудня 1935 р. вона у ролі Оксани дебютує на сцені театру Львівської опери, де відбулася ювілейна тисячна вистава опери «Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака-Артемовського. Також О. Лепкова співала на Львівському радіо, працювала у складі оперного ансамблю Антіна Рудницького, з яким гастролювала Галичиною.

Восени 1936 р. у залі Музичного товариства у Львові Ольга Михайлівна вперше виступає як концертно-камерна співачка, а вже 20 березня 1937 р. відбувся її перший власний концерт співачки, про що заздалегідь було повідомлено громадськість краю у газеті «Діло» (Вечір пісень оперових арій Ольги Лепкої). Згодом О. Лепка виїжджає до Відня, де бере участь у Міжнародному конкурсі співаків і здобуває перемогу та отримує почесну нагороду (другу після 1936 р.). Планує підписати контракт з Віденською оперою, проте на запрошення посла Канади в Австрії виїздить на американський континент у гастрольний тур по Канаді.

2 лютого 1939 р. О. Лепка остаточно переїжджає до Америки, в лютому 1939 р. прибуває у порт Нью-Йорка, а 25 березня 1939 р. дає перший концерт у Торонто в рамках гастрольного туру. Усього співачка дала понад 20 концертів у залах Канади, а 3 грудня 1939 року дає перший концерт у США, м. Детройт, в концертній залі Арт Мюзеум.

24 березня 1940 р. О. Лепка дає концерт у Філадельфії, у Франклін-аудиторії, а опісля – концерти у Пітсбургу та у Сіракузах. У 1943 р. співачка бере участь в опері «Катерина» (автор – Микола Аркас), постановку якої у Нью-Йорку здійснив Антін Рудницький.

16 січня 1944 р. виступає у нью-йоркському концертному залі «Таун-Холл» з новою концертною програмою. 10 січня 1945 р. у неї вже другий виступ у нью-йоркському концертному залі «Таун-Холл». О. Лепка була також учасницею концертів Американського Червоного Хреста (1940 – 1944). 4 – 6 червня 1946 року відбувся окремий концерт для делегатів Другого конгресу українців Канади, партія скрипки – Донна Гресько. 5 квітня 1949 р. у неї вже третій виступ у нью-йоркському концертному залі «Таун-Холл». До програми концерту входили композиції Марселя, Скарлатті, Генделя, Пурселя, Шуберта, Верді, Гайдна, Чайковського та українських композиторів Барвінського, Людкевича та Чишка. Це були концерти вищого ґатунку, до того ж, виконані шістьма мовами народів світу. Цього ж року, після довгих розшуків, інформації про свого чоловіка Андрія Лепкого, котрий залишився у Галичині і пропав безвісти, вона виходить заміж за українського архітектора та інженера Юліана Ястремського (інколи в мережі та літературі його чомусь помилково називають Маркіяном). О. Лепка все рідше виходить на сцену.

7 липня 1953 р. один із останніх її виступів відбувся в українському культурному центрі «Союзівці», де вона виступала разом із Марією Полиняк-Лисогір та Левом Рейнаровичем. Померла О. Лепка-Ястремська 3 жовтня 2002 року, бездітною. Похована поряд із другим чоловіком, Юліаном, на цвинтарі Святого Духа м. Гемптонбурга (штат Нью-Йорк, США).