Лекція до дня пам’яті Ольги Хоружинської «Вона завжди служила йому вірою…»

«Дня 15 липня померла, а 17 липня 1941 року була похоронена Ольга з роду Хоружинських Франко, вдова по Івані, віросповідання – греко-католичка. Причина смерті – неміч стареча. Похоронив на поручення церкви Успення Богородиці Євген Дудкевич», – значиться у запису з метричної книги померлих церкви Святих Петра і Павла у Львові.

Вшановуючи пам’ять Ольги Хоружинської, дружини Івана Франка, в Державному історико-культурному заповіднику «Нагуєвичі» 27 липня відбулася лекція «Вона завжди служила йому вірою…». Її організувала та провела для відвідувачів музею наукова співробітниця музею Ірина Сопотницька. Розповідаючи про нелегке життя Ольги Хоружинської, вона цитувала спогади рідних та близьких людей дружини Каменяра – сестри Антоніни, доньки Анни, внука Роланда та правнучки Надії.

Дивовижна жінка, яка віддавала себе до останку, щоб величне слово Франка доходило до народу, вірна дружина, добра порадниця, любляча мати й активна учасниця суспільного життя. Їй належить почесне місце серед жіноцтва того часу, а її страдницьке життя заслуговує не осудження, а співчуття.

Дружина Івана Франка відіграла важливу роль у житті поета. Вийшовши заміж у 22-літньому віці, вона постійно допомагала Іванові Яковичу у веденні його «творчого господарства», сприяла у виданні творів, та й сама нерідко редагувала тексти, писала літературознавчі розвідки. На кошти дружини Каменяр поїхав до Відня, де працював над дисертацією і захищав її на отримання диплому доктора філософії. Вони виховували чотирьох дітей. Нелегке було їх буття, обоє скаржилися на слабке здоров’я, фінансові статки невтішні, через невиліковну хворобу втратили молодого сина Андрія. Та Ольга віддавалася сповна роботі Каменяра, слугувала справі його життя. Її сестра Антоніна у своїх спогадах писала: «Вершка своєї слави Франко досяг не без допомоги своєї дружини, жінки дуже інтелігентної, яка постійно думала, щоби Франкові вдома жилося добре».

Шлюб Івана Франка та Ольги Хоружинської був освячений народженням чотирьох дітей: Андрія, Тараса, Петра, Анни. Ольга була люблячою, доброю і турботливою матір’ю. Антоніна Трегубова писала: «Вона поклала в основу свого життя дати йому (Франку) оточення, сім’ю, де б він знаходив і фізичний, і моральний спокій; з дітей своїх викохала йому помічників, робітників та бесідників».

«Скільки разів її ім’я містилось у виданнях, але й безіменна, вона жила життям тата, була його порадницею…» – писала донька Анна.

Правнучка Івана Франка Надія зауважила, що попри усі негаразди між прадідом і прабабою усе ж письменник любив свою дружину. «Франко шукав собі друга і товаришку по життю і передусім по творчості. Ольга Хоружинська теж була творчою людиною. Коли вони приїхали у Львів, то вона дала гроші на видання журналу «Життя і слово». Тобто вона була помічницею. Коли появились діти, вона себе присвятила їхньому вихованню».

Ольга Хоружинська була люблячою бабусею: для малих внучат варила варення, розповідала казки, організовувала дитячі забави. Роланд Франко згадує, що «бабуську» бачив не раз, бо жили у Львові вони разом, «…наша родина на першому поверсі, а бабуся на другому. Із дітьми не спілкувалася, розмовляла лише з моєю мамою Катрусею, а пригощала нас дуже смачним і солодким конфітюром».