Біографічний екскурс «Павло Загребельний – життєвий і творчий шлях»

25 серпня минає 100 років, як в селі Солошине на Полтавщині народився Павло Архипович Загребельний. З раннього дитинства майбутній письменник проявляв любов до України. Своє рідне село називав «українською Америкою», адже населення села складали втікачі «незалежні». Село знаходилося на межі земель Війська Запорозького і царської імперії.

Напередодні ювілею в Державному історико-культурному заповіднику «Нагуєвичі» відбувся біографічний екскурс «Павло Загребельний – життєвий і творчий шлях», який підготувала та провела наукова співробітниця музею Любов Плюйко.

Вона докладно розповіла не лише біографію письменника, але й охарактеризувала його, як особистість, як борця за українізацію тоді ще УРСР, де Москва насаджала свою культуру, свою мову. Він своїми історичними романами показував, шо наше коріння дуже глибоке і сягає тисячу років. Пані Лобов розповіла, що Павло Загребельний був дуже прямолінійною людиною. Про нього був такий жарт, що він не може піднятися на другий поверх Спілки письменників, щоб не нажити собі хоча б одного ворога. На що Павло Архипович відповідав, що чим більше у людини ворогів, тим вона цінніша.

Різкий у висловлюваннях, критичний до графоманів, один із небагатьох, хто боронив українську мову і літературу, – таким знають Павла Загребельного – головного редактора.

Йому вдалося неймовірне – перейменувати «Літературну газету» в «Літературну Україну» – і це у той час, коли де-юре України ще не існувало!

Наступним проявом патріотизму стали романи «Смерть у Києві», «Первоміст». Сміливість автора полягала у тому, що писати на історичну тему в українській літературі було заборонено. А він не лише не постраждав і переміг своїх запеклих опонентів, а й отримав за ці твори звання лауреата Шевченківської премії.

У 1941 p., щойно закінчивши середню школу, пішов добровольцем на фронт, був курсантом 2-го Київського артучилища, в серпні цього ж року був поранений. Наступного року знову був тяжко поранений, потрапив у полон. У 1945 р. П. Загребельний працював у радянській воєнній місії в Західній Німеччині.

У 1946р. він вступив на філологічний факультет Дніпропетровського університету. Закінчивши університет у 1951 p., розпочав діяльність журналіста. У 1957р. видав збірку оповідань “Учитель”, повість “Дума про невмирущого”, наступного року — збірку “Новели морського узбережжя”. У 1959 р. письменник розпочав пригодницько-політичну дилогію, видавши перший роман «Європа 45». У 1961-1963 pp. Загребельний працював головним редактором «Літературної газети», видав другу книгу дилогії «Європа. Захід».

Протягом 1960-1980 pp. письменник створив основну частину своїх романів, які принесли йому світове визнання: «День для прийдешнього» (1963), «Диво» (1968), «З погляду вічності» (1970), «Переходимо до любові» (1971), «Первоміст» (1972), «Смерть у Києві» (1973), «Євпраксія» (1975), «Розгін» (1976), «Роксолана» (1980), «Я, Богдан (Сповідь у славі)» (1983) та інші.

У 1974р. за романи «Первоміст» і «Смерть у Києві» П. Загребельний отримав Державну премію ім. Т. Шевченка. У 1980р. твір «Розгін» був відзначений Державною премією СРСР.

П. Загребельний у 1979-1986 pp. очолював Спілку письменників України. Був депутатом Верховної Ради СРСР 10-го і 11-го скликань, Верховної Ради УРСР 9-го скликання. Протягом 1980-1990 pp. письменник видав твори: «Південний комфорт» (1984), збірник «Неймовірні оповідання» (1987), «В-ван» (1988), фантастичний роман «Безсмертний Лукас» (1989), «Гола душа» (1992), пригодницьку повість «Ангельська плоть» (1993), «Тисячолітній Миколай» (1994), «Юлія» (1997) та інші твори.

Основний жанр П. Загребельного – це роман, хоча в його доробку є і новели, і оповідання, і повісті. Проте серед жанрово-стильового розмаїття романістики письменника особливе місце, безперечно, займає історична белетристика.

За його сценаріями на Київській кіностудії ім. О. Довженка були зняті художні фільми: «Ракети не повинні злетіти» (1965), «Перевірено –  мін немає» (1966), «Лаври» (1974), «Ярослав Мудрий» (1982).

Його твори високо оцінюються критиками, мають широке читацьке визнання, він один із найпопулярніших сьогодні українських письменників. Друковані масовими тиражами, його книги швидко розходяться, вони постійно виходять в перекладах іншими мовами. Твори Павла Загребельного переведені на 23 мови народів світу.

Завершуючи розповідь про Павла Загребельного, Любов Плюйко зазначила, що молодому поколінню необхідно ознайомитися з його історичними романами.