До дня пам’яті жертв голодомору поминальний захід «Не згасне в серці пам’яті свіча»

Без минулого немає майбутнього. Щороку в четверту суботу листопада ми вшановуємо пам’ять жертв голодомору – геноциду українського народу.

Непокаране зло завжди повертається. Голодомор 1932-1933-го був один із найжорстокіших і найцинічніших злочинів москви проти українського народу. А сьогодні нащадки російських катів знову повернулися, щоб вбивати лише за те, що ми українці.

Напередодні дня пам’яті жертв голодомору в Державному історико-культурному заповіднику «Нагуєвичі» відбувся поминальний захід «Не згасне в серці пам’яті свіча». В музеї-садибі родини Франка засвітили вогник свічі, як вияв скорботи за загиблими, віри в перемогу України й готовності докласти зусиль, щоб геноциди не повторювалися. В скорботі діти передавали один одному свічку пам’яті, на знак пам’яті про людей, які загинули в 1932 – 1933 роках внаслідок штучно організованого голоду.

Наукова співробітниця музею Ірина Сопотницька розповіла, що тоді загинули, за різними оцінками, від семи до десяти мільйонів осіб. Цей штучний голод Україна та ще майже тридцять країн світу визнають геноцидом.

На початку XX століття Україна пережила три періоди штучного голоду: 1921-1923, 1932-1933 та 1946-1947 роки. Найтрагічнішим з них виявився голод 1932-1933 років, оскільки масове фізичне винищення українців було свідомим терористичним актом тоталітарної системи. Метою злочину було знищення українського народу як національної групи. Сьогодні рашисти, як спадкоємці того режиму знову коять злочини проти людяності та геноцидні дії на українській землі, щоб знищити нашу ідентичність, культуру, мову.

Вшануймо пам’ять убитих голодом. Нехай ці вогники стануть символами скорботи і пам’яті про мільйони загублених життів українців. Вічна пам’ять жертвам штучного Голодомору-геноциду!

«Хай горить вона і не згасає,

Свічка болю. як гірка сльоза,

Знов минуле в вічність промовляє,

Голос правди лине в небеса».