До дня рибалки. Екскурс «Особисті захоплення Івана Франка»

До дня рибалки. Екскурс «Особисті захоплення Івана Франка»

«Ловля риб – моя пристрасть», – казав Франко. На рибалку він ходив із друзями, знайомими, колегами, місцевими селянами, а також зі своєю сім’єю. Про цю пристрасть та захоплення Івана Франка розповідала для юних відвідувачів музею наукова співробітниця Ірина Сопотницька. Найбільше любив ловити рибу сітями і саком – не на вудку, часто хапав її просто руками. Рибальський кошик Франка був багатий і різноманітний: раки, пструги (річкова форель), слижі, бабки, клени, окуні, карасі, плотниці, пересипці, щупаки (щуки), коропи, в’юни-мнюхи, карасі, піскарі, яльці, лящі і навіть головатиці.

Також пані Ірина, посилаючись на інформацію від друзів нашого музею – Інтернет ресурсу «Фотографії старого Львова» та автора дослідження – Софії Легін розповіла, що у спогадах сучасників Івана Франка зображено чимало випадків, коли він разом з дружиною Ольгою Хоружинською ловив рибу. «Раз вибрались обоє Франки ловити рибу і просили мене, щоб я вийшла до них, – згадує Марія Рошкевич. – В самім центрі міста бачу з моста, що вони недалеко бродять по воді, ловлять рибу руками попід камінням. Я звернула вбік і не мала охоти наближатись до них: я гадала, що вони будуть ловити рибу на вудку»

Зображення риб прикрашали стіни кімнат у його віллі: їх він отримав у подарунок на Краєвій виставці у Львові, яка відбувалась у Стрийському парку 1894 року, оскільки назвав латиною усі види риб.

В родині Франків з діда-прадіда був великий нахил до мисливства і риболовлі. Онуфрій, рідний брат Івана, був пристрасним ловцем і залюбки полював на диків, серни та іншого звіря, що виплоджувався по великих лісах коло Нагуєвич, особливо в Радичевім. На лови ходив сам, рідше зі старшим братом.

Зате всі три брати дуже радо ходили ловити рибу, до чого найбільший хист мав Іван. Ловили переважно волоком або саком , які самі собі виплітали. Рідше закладали вятір на ніч. Іван Франко до старости лишився завзятим риболовом. В Нагуєвичах була риба: щупаки, лини, короби в охабах і калабанях, бо в річці ропа витроювала рибу. Д-р І. Кобилецький в «Мої спомини про Івана Франка» описує, як він раз із Василем Стефаником вибрався до Нагуєвич. «Застали ми Франка голого в ріці, як ловив раки. Чоловіка при такій гарній будові тіла, як тоді був Франко, я ніколи пізніше не бачив».

Зі спогадів сина Івана Франка Тараса: «На Гуцульщині в Криворівні навчився Тато ловити рибу, а саме бабки вилками. В побутовім оповіданню з гуцульського життя «Як Юра Шикманюк брив Черемош» описує Тато, як Юра ловить голіруч головатицю, зранену попереду иншим рибаком. При тім не втерпів, щоби не подати про ту рідку рибу наукової вказівки, де ще крім Черемоша вона знаходиться.

Знаменито вмів також ловити рибу руками в гірських ріках спід плит і каміння, в мулистих з прибережних дір у корчах. За те вудкарства чомусь не любив і не знаю, чи управляв коли риболовство як правдивий спорт, це значить, змагаючись з іншим риболовом, хто в означенім часі наловить більше риби.

Знаменито вмів також ловити рибу руками в гірських ріках спід плит і каміння, в мулистих з прибережних дір у корчах. За те вудкарства чомусь не любив і не знаю, чи управляв коли риболовство як правдивий спорт, це значить, змагаючись з іншим риболовом, хто в означенім часі наловить більше риби.

Те замилування до риболовлі відбилося також у його творах. І так в оповіданню «На лоні природи» описує, як студент зловив руками величезного кленя і як риба потягнула його в глибінь у вир, так що молодець мало не втопився. Численні описи рибальства знаходимо і в інших творах І. Франка, в прозових і поетичних, напр.: «Рибки».

Пам’ятаю, раз ми досить пізно вибралися на Колодницю, застали річку скаламучену і Тато зараз догадався, що то фахові рибалки гостили в воді. І справді трохи вище, по течії, побачили їх між корчами. Було п’ять: по дві пари тягнули волоки, а п’ятий збирав кидані йому риби на березі і клав у мішок, перевішений через плечі. Ми (я і брат) на той вид посумніли, але Тато таки поліз у воду зі сачком і мав велику сатисфакцію, коли наловив іще досить риби, хоча перед хвилиною пройшла туди «рибацька зараза»!

На всякий випадок, ловля риб справляла Йому далеко більшу втіху, як їх споживання. Знав усі роди краєвих риб і в альбомі риб, що був виданий з нагоди кураєвої вистави з 1894 р., подав побіч німецьких і польських також українські назви риб, нераз по кілька діялєктичних назв на один рід. Ті риб’ячі фотографії (у 3-ох красках) оправив Тато в рами і мав розвішені по всіх покоях на стінах. Це були його найлюбіші портрети. Довгі роки пристаючи з рибами знав їх звичаї і норови в ріжні пори року. Умів їх підійти, любив перехитрити».