Флешмоб та бліц-конкурс до Дня вишиванки в ДІКЗ «Нагуєвичі»

Продовжуючи тему генетичного коду українського народу – вишиванки, в Державному історико-культурному заповіднику «Нагуєвичі» відбулася ще одна цікава подія для відвідувачів музею. Наукова співробітниця музею Ірина Сопотницька провела флешмоб до Дня вишиванки та бліц-конкурс хто більше може назвати епітетів до слова «вишиванка».

Але перед цим вона навела цікаві факти про українську вишиванку. Так, діти дізналися, що вишиванка – це святковий, а не повсякденний одяг. У будні українці носили так звані «буденки» – непомітні сорочки, а на свята одягали багато вишиті сорочки.

По-друге – вишивка наносилася насамперед із сакральною метою, як оберіг, захищаючи частини тіла незакритим одягом. По-третє – у кожному регіоні України була своя техніка вишивання, орнамент і традиційні кольори вишиванки. Іноді навіть окремі села можуть похвалитися своїми особливими вишиванками.

Цікаво, що раніше вишивання було виключно жіночим заняттям. Традиційно, перш ніж почати вишивати, дівчина постилась, молилася і мила руки. Вишивка однієї сорочки могла займати від двох тижнів до трьох років – в залежності від складності технік. А надзвичайно тонка вишивка «білим на білому» була поширена серед європейської знаті та української шляхти.

У наш час дослідники вишивки налічують понад 200 старовинних швів на основі 20 технік вишивання, серед яких – гладь, колосковий шов, низь, вузлики, шнурочок, кручений шов, вирізання, виколювання, козлик, плетінка, мережка.

Також пані Ірина наголосила на тому, що першим модником, який поєднав українську вишиванку із буденним одягом, став Іван Франко, на родинному обійсті якого вони зараз знаходяться. Він дуже стильно поєднав вишиту сорочку із піджаком. Саме у такому вигляді письменника можна побачити на багатьох світлинах та двадцятигривневій купюрі.

Навіть на фото, які зробили учасники флешмобу біля пам’ятника Іванові Франку він увіковічений саме у вишиванці.