24.04.2018

Гості з Дніпра завітали до Франкового краю. Сьогодні батьківську садибу І.Франка відвідали члени краєзнавчого товариства ” Ріднокрай ” Ковтюк Л. В. та Ковтюк Б.М. Ковтюк Б .М. – член Національної Спілки журналістів України ,автор 10 книг,письменник,краєзнавець. Темою розмови були ” релігійні ” аспекти в творчості І. Франка.

Подано під: Новини

У ГОРОДІ САДИБИ ФРАНКІВ ВЕСНЯНА ОРАНКА Засіватимемо яру пшеницю, як це робили у давні часи, для того щоб вона милувала око сучасних і вимогливих туристів) У Канаді є гарний український скансенс, у котрому кожен може доторкнутися до традиційного українського господарства і навіть сам узяти в ньому участь. Врешті саме у серпні, у День народження Івана Франка, під час ЕТНО-ФЕСТУ будемо організовувати майстер-клас у стилі “Традиційних Обжинків” під проводом професора Михайла Хая. З Богом!

Традиційне і нове у господарстві ДІКЗ “Нагуєвичі”. У Батьківській Садибі Франків спільно із громадою засіяли Ярину Пшеницю. Врешті тема близька для Франка в багатьох його творах. З цього приводу дрогобицький побратим І. Франка Адам Леон Солецький в одному із листів до Львівських журналістів писав, що “Для Івана Франка рідним є те що від колоса, від живого колоса, незалежного ні від чого, а тільки від живої рідної землі…” У культовій збірці ” З вершин і низин” у Франка є відомий вірш “Анні П.” Анні П. [Ганні Іванівні Павлик] Дівчина встала рано-рано: «Піду я в поле, мамо, мамо! Піду я в поле до роботи, Золоту пшениченьку полоти. Годі сидіти дома тута: Глушить пшеницю хопта люта; Бур’ян буяє рісно-рісно, За ним пшениці тісно-тісно; Повій плететься геть на диво, Хилить пшеницю криво-криво». «Рано ще в поле, доню, доню, Зимнії роси в полю, в полю! Зимнії роси, зціпнуть ноги, Будяччям вкриті перелоги!» «Та доки ж, мамо, ждати, ждати? Не сходить сонце, не видати! Зимнії роси що ж удіють? Та вони хопту гріють, гріють. А пок зійти ще сонце мусить, Хопта пшеницю здусить, здусить». «Ей, доню, доню, бач, з півночі Чорная хмара валом точить, Чорная хмара, буйна злива – Що ж зробиш в полі, нещаслива?» «Я не боюся хмари-зливи! Що мені вітер той бурхливий? Я про ті тучі сміло-сміло Буду робити чесне діло. Нехай і повінь валом бухне, Моя відвага не потухне, Знесу я всяку злую долю, Та не покину праці в полю. Робити буду без упину І перестану, як загину».