Гуцульська коляда у бойківській садибі Івана Франка

«Від музею Івана Франка в Криворівні до музею Івана Франка в Нагуєвичах» – традиція, що зародилася ще сім років тому продовжується. І сьогодні, 29 грудня, наших добре знайомих гостей зустрічала Франкова нагуєвицька земля, щоб гуцульську коляду почули і на батьківщині Івана Франка.

Директор Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» Богдан Лазорак представив гостей, а це відомі в Криворівні родини Іванчуків, Василя Зеленчука, який зараз на капелан фронті, чоловіка директорки музею Івана Франка в Криворівні Василь Лучук, пана Миколу, брат, якого брав участь у зйомках легендарного фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків», який, власне, був створений в Криворівні, молодь, яка щороку набирає все більшого та більшого досвіду у збереженні наших традицій.

Усі, хто сьогодні відвідав садибу Івана Франка змогли духовно доторкнутися до традиції виконання давньої гуцульської коляди. Гуцульська коляда – унікальна традиція, яку зберегли у горах і це не лише автентичні обряди, це надія на нове життя, яку приносить новонароджений Ісус. Слід відзначити, що гуцульські колядки та плєси Верховинського району Івано-Франківської області внесені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини України, але їх вартувало би внести і до нематеріальної спадщини ЮНЕСКО.

Благословляючи сьогоднішнє дійство в садибі Франка парох села Нагуєвичі о. Андрій Безушко сказав: «Коляда – це особливий національний колорит, це – ген українця, це – молитва. Кожен український етнос проголошує його по своєму, але в ньому одна суть. Слухаючи сьогодні вашу коляду, я задумався, що гуцули і бойки не двоюрідні брати, вони – рідні і, напевно, вони двійнята…

Нехай Господь благословить вас всіх, тут, в Нагуєвичах своєю ласкою, щирістю, милосердям, любов’ю. Дарує вам тверду віру в нього, Творця, і в нашу перемогу. Ну а завдячуючи молитві-коляді, я впевнений, він нас почує».

Богдан Лазорак також представив і бойківську трембіту, яка, можливо, менш відома ніж гуцульська. Але цю унікальну річ подарувала для музею через Андрія Кисіля родина Демків з села Ластівка і цьогоріч саме під її звучання в серпні відкривався VIII Етнофест.

Криворівню вважають столицею Гуцульщини. Колись тут гостювали Іван Франко та Михайло Грушевський, а відомий кінорежисер Сергій Параджанов знімав «Тіні забутих предків». У Криворівню завжди приїжджало багато творчих людей, і цей взаємообмін вплинув на те, що місце стало культурним осердям Гуцульщини.

Василь Лучук подарував особисто Богдану Лазораку бартку, а від нагуєвицького музею отримав презент: книги, видані заповідником «Нагуєвичі».

Як розповів «береза» колядницької партії пан Микола, обряд колядування на Верховинщині розпочинається на другий день Різдвяних свят, коли усі сходяться до церкви. Після Служби Божої на подвір’я виходять чоловіки у святкових традиційних строях. Більшість із них тримає в руках «бартку» (топірець, до якого ремінцем прив’язаний дзвіночок) з довгою дерев’яною ручкою та смушкові шапки з «трєсунками» (прикрасами з бісеру та леліток). Дехто несе трембіти, роги, скрипки. Чоловіки, учасники коляди, гуртуються у колядницькі партії до 12 осіб. Попереду кожної колядницької партії іде її керівник – береза, який бездоганно володіє усіма тонкощами коляди, знає напам’ять усі колядки, «плєси» (ритуальні танці) та вміє достойно вести коляду згідно з давніми звичаєвими вимогами та якому беззаперечно підпорядковуються учасники дійства. В руках він тримає дерев’яний хрест. Перед Різдвяними святами «Береза» збирає свою колядницьку партію, щоб повторити всі коляди, віншування, досвідчені учасники проводять майстер-класи з гуцульського плєсу для молодих колядників, які вперше будуть брати участь в обрядовому дійстві.

Кожен колядницький гурт має свою чітко визначену територію для колядування. Коляду співають у кожній хаті й кожному члену родини. Оскільки одна коляда триває до тридцяти хвилин, то загалом співати в господаря можуть по декілька годин. Якщо ж у хаті ніхто не живе, то колядують перед дверима. Колядницькі партії колядують від Різдвяних свят до Йордана. На Водохреще всі сходяться до церкви на «розплєс» (закінчення різдвяних свят, проводи коляди), колядницькі партії почергово співають по одній коляді, а «вибірця» (касир) віддає заколядовані гроші на потребу церкви, а вже останні три роки – для Збройних Сил України.

Гості з Криворівні з цікавістю ознайомилися із садибою родини Франка та Літературно-меморіальним музеєм в Нагуєвичах, а екскурсію їм провів директор ДІКЗ «Нагуєвичі» Богдан Лазорак.