Лекція-спілкування «Священники-друзі Івана Франка»

Сьогодні, 24 травня, в Державному історико-культурному заповіднику «Нагуєвичі», біля садиби Івана Франка відбулася лекція-спілкування «Священики-друзі Івана Франка», яку для студентів Дрогобицького державного педагогічного університету провела наукова співробітниця музею Галина Топільницька.

Зокрема вона розповіла, що проблема І. Франко та релігія є однією з найбільш контроверсійних у дослідженні життя та творчості Івана Яковича. Слід визнати, що стосунки досить часто були не вельми приязними, а часто і ворожими. Він не раз критикував духовенство, але, тим менше, мав і приятелів серед священиків.

Із частиною з них дружба склалася ще в юні роки, коли ті ще не були священиками. Серед них о. Іван Чапельський, о. Михайло Зубрицький, о. Петро Шанковський, о. Богдан Кирчів. З іншими ж Франко потоваришував у вже більш зрілий період і їхні взаємини ґрунтувалися на спільних інтересах, і частково, цінностях. Це – о. Олексій Волянський, о. Остап Нижанківський, о. Омелян Глібовицький. Франко цінував тих священиків, які займали чітку проукраїнську національну позицію, а також відзначалися соціальною активністю. Саме священик – о. д-р Йосип Застирець написав подання до Королівської Академії в Стокгольмі у справі номінації Івана Франка на Нобелівську премію в галузі літератури. Дружба з Франком, щоправда, інколи могла мати неприємні наслідки для цих священиків: догани від єпископів, переслідування з боку влади, тиск з боку тих, що не сприймали радикалів. Франко часто співпрацював зі священиками у справах збирання етнографічного та церковно-історичного матеріалу, публікації поезій, прозових творів, перекладів.

Окрім того, Франко полюбляв влітку їздити відпочивати до своїх друзів-священиків, зокрема, о. Олексія Волянського (с. Криворівня), о. Івана Кузіва (с. Дидьова), о. Омеляна Глібовицького (с. Цигани), о. Михайла Зубрицького (с. Мшанець), о. Івана Попеля (с. Довгополе), о. Івана Озаркевича.