ЛЕЛЕКИ БІЛЯ САДИБИ ФРАНКІВ Доба № 4 Думаю, якщо б лелеки говорили, так як звірі у казках Франка, то вони б сердечно подякували усім українцям, які зорганізували для них сьогоднішнє і частково ще завтрашнє меню і поміч. Починаючи від 7 00 Нагуєвицьке лісництво, громада Нагуєвич, ДІКЗ “Нагуєвичі”, влада, ДНПЗ “Галичина”, поліція, мешканці, Дрогобицький ліцей та сільські ради Унятич, Лішні, Урожа, та інших сіл Дрогобиччини та Львівщини з усією серйозністю допомагали із продуктами для лелек. Як виявилося їх побільшало до 300 особин, котрі розтаборувалися на 4-ри зграї. Смакують) тільки рибу (не солону) та м’ясо. Орнітолог Володимир Пограничний разом приїхав із нами і фахово роз’яснив ситуацію із природнім явищем. Справа відома для різних часів і народів, щоправда спонтанна для давніх лугів Нагуєвич. У притоці до р. Бір було розчищено від льоду водойму для подання риби, щоб усе виглядало, так як у природі. врешті значна частина лелек все ж сподабали собі сіно привезене вчора, і там їм добре. Як тільки людей біля годівниці не стало, усі зграї лелек смачно поснідали, а потім, ще й пообідали, за тим чекав ще підвечірок і вечеря. Тоді лелеки вкотре щиро подякували українцям. Зауважимо, що впродовж усього дня доби продовжувалася неймовірна спецоперація із рятування Лелек. Слів бракує, бо такого насправді ще не було! Машини, буси, підвози та велосипедисти, школярі і студенти, вчителі і професура, пенсіонери та працюючі, і навіть ті котрі колись байдужо проходили повз садибу Франка дружньо цікавилися отим сакральним запитанням: “А Чи заговорили звірі” навпроти старого дуба, як колись у часи Франка. Старі люди кажуть, що до “німини у ті часи ставилися по-іншому”, мабуть часи все ж відроджуються…Усім гарного вечора до контакту в Нагуєвичах!