До міжнародного Дня дитячої книги відкрилася книжкова виставка «Франко для дітей» із фондів ДІКЗ «Нагуєвичі»

У виставковому залі Літературно-меморіального музею Франка в Нагуєвичах до міжнародного Дня дитячої книги сьогодні, 2 квітня, відкрилася книжкова виставка «Франко для дітей» із фондів ДІКЗ «Нагуєвичі», яку підготувала старша наукова співробітниця музею Тетяна Лазорак.

На виставці зібрані твори, які Франко присвятив дітям – оповідання, казки, вірші. Серед них рідкісні старі видання, до прикладу книжечка «Отець гуморист» випущена в 1930 році в Харкові. Багато літератури видавалися до 100-річчя письменника в 1956 році. Серед них, звичайно «Лис Микита», «Фарбований лис», «Грицева шкільна наука», «Ріпка», «Малий Мирон», «Під оборогом», «Абу-Касимові капці», «Лисичка і журавель» та інші.

Ці казки класика української літератури Івана Франка не лише цікаві за змістом, а й змушують дітвору міцненько задуматись. Хоча говориться в них про хитрющих підступних лисів, грізних ведмедів і кумедних незугарних ослів – йдеться тут, власне, не про звірів, а про людей з їхніми звичками та поведінкою. У своїх казках про тварин Іван Франко з мудрою усмішкою, по-батьківському вчить дітей добру.

«Життя, − говорив Франко,− мені мало всміхалось, а діти були тим весняним сонячним промінням, яке зігрівало моє серце». Саме для них, найменших, написав Іван Франко чимало творів, але особливого значення надавав казкам-байкам як найбільш доступній формі викладу й сприймання. Адже в казковій одежі, в алегоричних обрядах, на думку письменника, можна краще донести до дитячої уяви велику правду людного буття, розбудити в малят цікавість та уяву до явищ природи, навчити ненавидіти зло й несправедливість, сміятися і думати.

Малий Івась у дитинстві любив слухати пісні матері, байки, розповіді старих людей. ще в початкові школі, дев’ятирічним він почав старанно записувати коломийки, приповідки, казки, їх кількість перевалила за 800. Це були перші кроки майбутнього письменника, через які розкривався йому світ звичайних людей, їх душі, сподівання. Це був час коли Франко-школяр ще й сам не до кінця усвідомлював мотиви потягу до народної творчості, до людських сердець.

Казки з’явилися у творчості Івана Франка саме тоді, коли письменник став батьком. Писалися вони для власних дітей – Андрія, Тараса, Петра, Анни, а згодом були надруковані у дитячому журналі «Дзвінок» чи окремими виданнями. Іван Франко написав майже п’ятдесят казок, двадцять із них увійшли до збірки «Коли ще звірі говорили». Казки Франка – це художньо опрацьовані переклади з грецької, індійської, німецької, арабської та інших мов, своєрідні літературні обробки. Проте найчастіше він запозичував образ чи сюжет, який доповнював, розширював, надаючи творові соціальні загостреності, національного колориту, Як говорив сам автор: «На чужий позичений рисунок наклав наші українські кольори».

Ці твори стали скарбом для усієї тогочасної галицької дітвори. Великою популярністю користуються Франкові казки і у сучасних малих читачів.

Запрошуємо відвідати виставку та ознайомитися з творами Івана Франка, які він написав для маленьких читачів.