Музейна експедиція до храмів давніх парафій та палаців сіл Снятинка, Рихтичі та Вороблевичі,

Як сказала класик української поезії, незрівнянна Ліна Костенко «І все на світі треба пережити. І кожен фініш – це, по суті, старт». Так і в музейно-експедиційній роботі заповідника «Нагуєвичі». Лише одного дня в ДДПУ ім. І. Франка відбулася Перша музейно-реставраційна Академія підсумків експедицій Франковим краєм 2018-2024 років, де були заслухані доповіді про досягнуті успіхи попередніх експедицій, як вже на другий день – нові дослідження, нові знахідки.

Цього разу об’єктами вивчення були храми давніх парафій і палаців сіл Снятинка, Рихтичі та Вороблевичі, де збереглася не тільки духовно-релігійна спадщина епохи Івана Франка, але й палацова архітектура XVIII-початку ХХ ст.

Експедиція у складі доктора історичних наук, завідувача відділу історії середніх віків Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича НАН України, професора Володимира Александровича, кандидата історичних наук, директора Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» Богдана Лазорака та завідувача відділу реставрації Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини, художника-реставратора Андрія Лінинського

Першим пунктом призначення став колишній палац графів Тарновських, який колись був оточений прекрасним дендропарком. Останній зі снятинських графів Станіслав Тарновський був великим любителем старовини, мистецтва, пристрасним книголюбом. В його маєтку часто відпочивали відомі діячі польської культури. Сьогодні тут знаходиться Снятинська гімназія. Директор закладу Микола Турик показав учасникам експедиції унікальні старовинні сходи, кімнати колишнього замку та приміщення, де проживала обслуга графа Тарновського. Хоч в часі комуністичної влади маєток був пограбований та все ж в закутку, вже давно недіючої їдальні вдалося віднайти стару скриню.

Снятинський храм св. Миколая збудований у 1867 році цікавий своєю конструкцією – дерев’яною тризрубною безверхою будівлею. Але не тільки. Парох прот. Григорій Савчин коротко розповів про історію церкви та ознайомив науковців зі старовинними іконами.

Також плідними були відвідини церкви св. Василія Великого в селі Рихтичі, яка наступного року відзначатиме своє 200-річчя. Професор Володимир Александрович, оглянувши старовинне Євангеліє, яке під час літургії читає священник, віднайшов ім’я жертводавця, який його подарував парохії села Рихтичі.

Вороблевичі – це взагалі унікальне село для дослідників, адже тут знаходяться два колишні костели, а тепер православні храми та дерев’яна церква Царя Христа, перенесена сюди села Виців Старосамбірського району в 1936 році.

Історія побудови колишніх костелів, а тепер храмів Різдва Пресвятої Богородиці (збудованого в 1775 році) та Введення в храм Пресвятої Богородиці (1900 р.) тісно пов’язана з іменем графа Владислава Тарнавського, який проживав у цьому селі та був непересічною особистістю. Він був світової слави мандрівник. У своїй колекції мав волосся Бетховена, був особисто знайомий та листувався з композитором Ференцом Лістом та відкривачем Трої Генріхом Шліманом Помер під час однієї з своїх багаточисельних експедицій до Японії, але похований у своєму родинному маєтку – на території церкви Різдва Пресвятої Богородиці.

Діючі сонячні годинники, вітражі, привезені з Риму, копії ікон італійських художників Відродження – ось неповний перелік надбання  Владислава Тарнавського для зрамів Вороблевич.

А про результати досліджень експедиції в селах Снятинка, Рихтичі та Вороблевичі після детального вивчення та аналізу обов’язково будуть нові публікації.