Нас очікує перша музейно-археологічна експедиція «У пошуках палеоліту в Нагуєвичах-2025»

Перша музейно-археологічна експедиція «У пошуках палеоліту в Нагуєвичах-2025» є новим етапом наукової міжгалузевої і фундаментальної співпраці науковців спеціальних установ України на базі Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі».

Нове завдання КЗ ЛОР «АДІКЗ «Нагуєвичі» – продовжити пошук і прогнозування розташування локацій  археологічних пам’яток, якими свого часу цікавився також наш національний геній та його наступники.

Добре відомо, що Іван Франко у своїх працях досліджував пам’ятки археології не тільки в рідних з дитинства Нагуєвичах. Більше того він був в постійному курсі справи про нові артефакти у музеї Наукового Товариства імені Тараса Шевченка у Львові.

Нещодавно нами було опубліковано віднайдені артефакти епохи неоліту, які Іван Франко опублікував у Літературно-науковому віснику. Це зокрема неолітична сокира із габродолериту, знайдена в околицях села Нагуєвичі, яку в 1910 р., яку Іван Франко подарував до музею НТШ. В часі свого побутування вона виконувала дві зовсім різні функції:

1) 5 тис. років тому це було знаряддя ударно-дробильної дії;

2) 120 років тому селяни її освятили в церкві і використовували як плацебо: при болях у горлі вливали воду в уста крізь просвердлений отвір, вірячи, що це допоможе. Про ці дивовижні факти дізнаємось з статті самого І. Франка (Неолітичні знахідки в околицях Нагуєвич та їх сучасне уживаніє// Записки Н&Ш, ¬ьвів, 1911, &.103, Кн.3, С. 200-202). У 1940 р. цей унікальний артефакт передали у Львівський історичний музей. Дослідили: Ярослав Погоральський, Емілія Зарубій, Оксана Куценяк. Фото Романа Гериновича 2023 р. Дивіться докладніше републікацію кольорових фотокопій сокир у: Садиба Франка: науковий збірник заповідника «Нагуєвичі», Книга 5, С. 564. (https://kamenyar.info/wp-content/uploads/2024/12/Sadyba_Franka_Kn_5_2024-3.pdf)

У 1928 та 1933-34 рр. археологічні пам’ятки Нагуєвич досліджував відомий український археолог і співзасновник Товариства Бойківщина в Самборі – Володимир Кобільник, який віднайшов грузило до сітей, а в 1928 році сокиру з рогівця. Також у 1934 р. археолог локалізував на громадській толоці у с. Нагуєвичі могилу-курган. Див., наприклад у праці Леоніда Мацкевого і Володимира Козака «Старожитності Дрогобицького Передгір’я» 2010 року, стор. 103, 140-141, 149, 169, 181

Упродовж 2018-2020 рр. спільно із Ярославом Погоральським (к.і.н., директор Археологічного музею ЛНУ ім. І. Франка) та Ростиславом Хмілем (головний зберігач фондів ДІКЗ «Нагуєвичі») нам вдалося обстежити околиці давньоруської частини Верхніх Нагуєвич, тодішнього села Башево. Щоправда жодних нововиявлених пам’яток із раннього часу таки не вдалося віднайти. Окремо було здійснено обстеження урочища «Могили» в околицях, яких було виявлено неолітичні знахідки.

Нова музейно-археологічна розвідка «У пошуках Палеоліту» – 2025 є логічним продовженням наших попередніх пошуків різних епох від неоліту до Русі, адже цього разу маємо віднайдені локації виходів породи і артефактів з часу палеоліту, які будемо спільно досліджувати із командою відомих фахівців археологів, геологів, музейників та краєзнавців. Зокрема: Олександр Бончковський (Науковий співробітник відділу геоморфології та палеогеографії Інституту географії НАН України), Богдан Лазорак (к.і.н., доц., директор ДІКЗ «Нагуєвичі»),  Олександр Науменко (Старший науковий співробітник науково-дослідного відділу археології, Національний музей історії України), Юрій Веклич (Старший науковий співробітник, завідувач сектором Геологічного картування, Український геологорозвідувальний інститут), Вадим Степанчук (Провідний науковий співробітник, відділ археології кам’яної доби, інститут археології НАН України), Валентин Монаков (мандрівник, краєзнавець) та Ростислав Хміль (головний зберігач фондів ДІКЗ «Нагуєвичі».

Будьмо дужі.

В дорогу!

Результати – згодом!