Профорієнтаційна мандрівка хранителів музею-садиби Франків «Добромильськими стежками Івана Франка та Митрополита Андрея»

Сьогодні, 22 жовтня, відбулася профорієнтаційна мандрівка хранителів музею-садиби Франків «Добромильськими стежками Івана Франка та Митрополита Андрея». Тим самим Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі» хотів показати, що музей – це не заморожений раз і назавжди «храм мистецтва». Так само і науковці музейної справи у своїй співпраці зі своїми колегами можуть почерпнути щось нове. Він живе та має розвиватися, зацікавлювати людей, повертати їх до себе та створювати комфортне середовище. Сучасний музей має стати громадським простором.

Чому саме ця тема стала сьогоднішньої профорієнтаційної мандрівки? Ось лише два факти, що поєднують Андрея Шептицького, Івана Франка та місто Добромиль: 13 вересня 1888 року у Добромильському монастирі отців Василіян, Роман Шептицький склав перші чернечі обіти і прийняв ім’я Андрей; у жовтні 1895 році Іван Франко під час виборів, як кандидат в депутати до австрійського парламенту перебував в Добромилі та проводив зі своїми довіреними особами передвиборчу агітацію.

Делегацію ДІКЗ «Нагуєвичі» гостинно зустрів доктор історичних наук, професор, завідувач кафедри історії Центральної та Східної Європи історичного факультету Львівського Національного університету імені Івана Франка, людина закохана у своє рідне місто Добромиль Михайло Кріль. В просторому конференц-залі колишнього «Арсеналу» або Нижнього замку XVI століття, а тепер краєзнавчого музею, з видом на монастир Святого Онуфрія Великого та Замок Гербуртів Михайло Кріль ознайомив з історією міста Добромиля, «закулісними фактами» отримання містом Магдебурзького права та ще багато цікавого. У свою чергу директор ДІКЗ «Нагуєвичі» Богдан Лазорак коротко розповів про те, за яких обставин Іван Франко відвідував Добромиль. Він також висловив слова вдячності знаному меценату почесному громадянину Добромиля Андрію Пушаку. Адже пан Андрій за власні кошти відреставрував цю будівлю та докладає усіх зусиль для збереження історичної спадщини міста й околиць.

Опісля знайомства з експозиціями краєзнавчого музею професор Михайло Кріль провів змістовну екскурсію містом. Делегація з Дрогобиччини ознайомилася з костелом Святого Преображення Господнього, збудованого в 30-х роках XVI ст., будинком, де проживала родина Філарета Колесси (саме тут народилася українська піаністка, педагогиня Дарія Колесса-Залеська), давньою ратушею Добромиля зі старим дзиґаром-годинником 1883 року та стародавньою бруківкою навколо неї.

Та найбільше зацікавлення хранителів музею Франка викликало місце поряд з міською ратушею, пов’язане, власне, з Іваном Франком – це кам’яниця Ісаака Тіґермана, в якому 30 жовтня 1895 року зупинявся Іван Франко, як кандидат у посли австрійського парламенту.

Цікава екскурсія не обмежилася лише компактним містом, але й продовжилася його околицями, зокрема історичними перлинами, які потрібно популяризувати, інформувати та рекламувати на всіх можливих платформах. Це унікальні скарби нашої історії – Добромильський василіанський монастир Святого Онуфрія Великого та Добромильський замок або Замок Гербуртів.

Перший з них пов’язаний з майбутнім митрополитом Андреєм Шептицьким, який склав перші чернечі обіти і прийняв ім’я Андрей саме цьому монастирі. Згодом під його багаторічним проводом Українська греко-католицька церква стала розгалуженою та впливовою інституцією, духовною опорою в змаганнях за державність України. То ж цікаво було побувати в келії, де проводив у молитві ще молодий чернець Андрей.

Другий сягає більш давньої історії – так будівництво мурованого замку роз почав Станіслав Гербурт в 1566 році відразу після того, як польський король Сигізмунд ІІ Август надав місту Добромилю Магдебурзьке право. У 1614 році Ян Щасний Гербурт завершив і дещо його перебудував. На жаль, до сьогоднішнього дня до нас дійшли лише руїни колишньої величної споруди. Та все ж вона й до сьогодні в уяві вражає своєю величністю.

Також слід згадати і про костел Святого Мартина в селі Скелівка, а колись містечко Фельштин, який був збудований наприкінці XV – початку XVI століття. Перша документальна згадка про Фельштин відноситься до 1374 року, і аж до 1631 року містечко знаходилося у володінні роду Гербуртів – власників замків у сусідньому Добромилі. Про цей історичний об’єкт вже розповів Богдан Лазорак.

Підсумком сьогоднішньої профорієнтаційної поїздки є конкретні домовленості щодо співпраці наукових інституцій і державних установ міста Добромиля та ДІКЗ «Нагуєвичі».