Тематична година «Дантова поема – се віковічна повість кожного з нас…» (13 травня 11 год.)

Тематична година «Дантова поема – се віковічна повість кожного з нас…» (13 травня 11 год.)

Між 14 травня та 31 травня (точної дати не визначено) виповнюється 760 років від дня народження видатного італійського поета доби Відродження Данте Аліґ’єрі. Багато українських поетів й перекладачів перекладали окремі фрагменти «Божественної комедії». Перші 36 терцин пісні І та 6 рядків з пісні ХХХІІІ з «Підземелля» переклав у 1877-1883 роках Іван Франко – обидва ці уривки надруковано було значно пізніше, аж у 1955 році. За декілька років, у своїй монографії «Данте Аліг’єрі. Характеристика середніх віків. Життя поета і вибір із його поезії» (1913), три останні розділи присвячено послідовно «Підземеллю», «Чистилищу» та «Раю». Франко подає найзначущіші, на його думку, уривки поеми у власному перекладі, чергуючи їх з власними прозорими коментарями та переказом решти змісту.

«Данте являється найвищим виразом, поетичним вінцем та увічненням того, що називаємо середніми віками. Вся культура, всі вірування, всі муки й надії тих часів знайшли вираз у його поемі. Та рівночасно, як людина геніальна, він усім своїм єством належить до новіших часів, хоча думками й поглядами коріниться в минувшині…

…Дантова поема, се не лише малюнок даного закутка дійсного світу, який Данте переходив своїми ногами, і малюнок тої історичної доби з її героями й катастрофами, яку пережив Данте; се не лише малюнок того космічного порядку, який тогочасна наука бачила в світі з його поділом на землю, пекло, чистилище й небесні сфери; се не лише малюнок індивідуальної душевної драми, що відбулася в Дантовій душі: се щось іще більше, ще більше: се малюнок душевного перелому в душі кожного чоловіка, того перелому, що починається гріхом, порушенням суспільного порядку та етичного закону, і через безодні завзятості, зневіри, розпуки доходить до жалю, каяття, покути і кінчиться розкошами поєднання і душевного відродження та заспокоєння. Се віковічна повість кожного з нас, кожного, хто думав, любив, помилявся, падав духом і знов підносився».

 

Із праці Івана Франка «Данте Аліґ’єрі. Характеристика середніх віків. Життя поета і вибір із його поезії»