Тематична розповідь «Ольга Франко (Білевич) – невістка Івана Франка»

Сьогодні минає 129 років від дня народження дружини Петра Франка – Ольги Франко. З цієї нагоди в Державному історико-культурному заповіднику «Нагуєвичі» відбулася тематична розповідь «Ольга Франко (Білевич) – невістка Івана Франка», яку підготувала та провела наукова співробітниця музею Марія Шутко.

Вона детально розповіла біографію Ольги Федорівни, звернувши увагу, що і дружина Івана Франка Хоружинська також була Ольга Федорівна.

Народилася Ольга Білевич 23 липня 1896 року у селі Вирів на Львівщині, продовжила Марія Юліанівна Шутко. В жовтні 1911 року на відкритті пам’ятника Маркіяну Шашкевичу біля Підлисся 15-річна Ольга познайомилась з гімназистом товаришем свого старшого брата Олександра – Петром Франком. 14 жовтня 1914 р. помер її батько Теодор Білевич, греко-католицький священик, а в травні 1916 року помер батько її коханого Іван Франко. В цей час Петро воював в лавах січових стрільців. Чекала від нього звісток. І дочекалася. 4 лютого 1919 парох Михайло Білевич, рідний брат її батька дав шлюб Ользі з Петром Франком. На початку 1920 року Ольга Франко переїхала до Відня, де її чоловік знаходився на лікуванні після поранення. Там вона записалася на дворічні курси при Вищій школі сільського господарства (відділ кулінарії). Очевидно тоді під впливом досягнень німецької кухні у неї виник задум зібрати і систематизувати рецепти приготування страв української кухні, яка своїми багатими традиціями не поступалася перед іншими. В травні 1922 році Ольга Франко з чоловіком повернулися в Галичину. В січні 1923 року народилася її старша донька Віра- Марія, а через два роки, в 1925 році, в Коломиї народилася молодша дочка Іванна-Олександра (Ася). У Львові Петро Франко не зміг знайти собі місця праці, а тому у вересні 1922 року влаштувався учителем у Коломийську державну гімназію. У цей час посилилися утиски польської влади щодо українства. У липні 1930 року Петра Франка звільнили з посади вчителя. В 1931-1936 роках Ольга Франко з чоловіком і доньками виїхали до Харкова. Там Петро Франко працював науковим співробітником в науково- дослідницькому інституті прикладної фізико -хімічної та молочної промисловості.

Подружжя Франків було свідком страшного голоду в Україні, дітей Віру та Асю вдалося відправити до Львова. Таємно ділилися хлібом з людьми на вулицях попри заборону спілкуватися з місцевим населенням. 1933 році Ольга Франко приїжджала з Харкова до Львова на відкриття пам’ятника Івану Франку на Личаківському цвинтарі. 22 липня 1936 року подружжя Франків повернулись до Львова. Тут вони встигли видати кілька кулінарних книг, над якими Ольга з чоловіком працювали у Харкові. З приходом радянської влади у Західній Україні родина Франків потрапила у «золоту клітку». Як нащадок видатного письменника, в жовтні 1939 року Петро Франко стає депутатом Верховної Ради УРСР, деканом товарознавчого факультету Українського державного інституту радянської торгівлі у Львові, а також першим директором новоствореного літературно- меморіального музею Івана Франка у Львові. Червень 1941 року докорінно змінив життя Ольги Франко. Об 11 годині 28 червня, саме в день народження її чоловіка історія подружжя Ольги та Петра Франків обірвалася. Не передбачаючи лихого, в супроводі охоронців, Петро Іванович Франко востаннє переступив поріг свого помешкання. Його і ще двох професорів Львівського університету евакуювали в «безпечне місце», посадили в автівку і повезли до залізничного вокзалу. Через кілька днів відбулася лише одна коротка телефонна розмова з Ольгою: «Я в Києві» і далі довгий гудок і пауза. Пауза тривалістю усе наступне життя Петрової дружини. Вона так і ніколи не довідалась, що сталося з її чоловіком.

Марія Юліанівна Шутко порадила своїм слухачам обов’язково переглянути фільм «Інший Франко», щоб краще дізнатися про родину Ольги та Петра Франків.