В ДІКЗ «Нагуєвичі» відбулася лекція «40-літній ювілей творчої діяльності Івана Франка»

У п’ятницю, 3 листопада, в Державному історико-культурному заповіднику «Нагуєвичі» відбулася лекція «40-літній ювілей творчої діяльності Івана Франка». Її підготувала та провела наукова співробітниця музею Галина Топільницька. Вона розповіла, як відбувалася підготовка до цієї події, в яких умовах проходила заходи як в Галичині, так і за кордоном.

Так, за життя Франко не святкував днів народжень і волів відзначати ювілеї своєї творчої праці, а не простий факт «круглої дати» життя. Зокрема, українська і європейська спільноти гідно відзначили 25-літній та 40-літній ювілеї творчої діяльності Франка (відповідно 1898 і 1913 роки).

У січні 1912 року Леся Українка, Василь Стефаник, Ольга Кобилянська, Іван Труш та інші підписали відозву з закликом урочисто відзначити 40-річчя літературної діяльності Івана Франка.

І в 1913 році вся прогресивна українська громадськість відзначала 40-річчя літературної діяльності Івана Яковича Франка, визнаного лідера українського літературного руху.

Святкування відбулися у різних куточках світу. Проводилися віча, зібрання, концерти, виступи з відповідними доповідями та повідомленнями. Так, у Вінніпегу українці на честь Івана Франка організували величавий концерт, головну доповідь на якому мав поет Петро Карманський, у Ванкувері – виставу «Украдене щастя», у Монреалі – ювілейний концерт, на якому ключове повідомлення про поета виголосив Іван Бодруґ, у Нью-Йорку – всенародне віче, у Відні українська інтелігенція та студентське товариство «Січ» ушанували ювіляра академією. Однак, найактивніше ювілейні урочистості відбувалися у Галичині. В українській галицькій пресі публікувалися статті, повідомлення та замітки про Івана Франка та заходи на його честь. Редакція часопису «Ілюстрована Україна» присвятила цій події число 21-22 за 15 листопада 1913 року.

На той час письменник був уже дуже хворим, що обмежувало його участь у активному суспільно-культурному житті. Тому вшанування імені й творчого подвигу Великого Каменяра, Мойсея українського духу, було передусім моральною підтримкою, визнанням його заслуг перед українством. Іван Франко, так само як Мойсей, 40 років працював для свого народу, так само, як Мойсей, попадав у зневіру і мусів дальше нести своє знамено, бо його дістав від Бога.