В музеї відкрилася виставка «Історія Нагуєвицької школи у фотографіях»

У вівторок, 15 листопада в літературно-меморіальному музеї Івана Франка відбулося відкриття виставки «Історія Нагуєвицької школи у фотографіях». Науковий співробітник музею Марія Шутко розповіла та представила фотографії нагуєвицьких шкіл, починаючи з другої половини XIX ст. і до сьогодні.

Першими відвідувачами виставки стали учні школи села Гірне Стрийського району. Вони ознайомилися зі світлинами директорів, учнів школи, перших випускників середньої школи та вислухали цікаву розповідь про історію школи.

Зокрема, Марія Шутко розповіла, що в 1818 році відкрито початкову школу. Це була стара селянська хата, яка стояла недалеко від горішньої церкви, майже під горою Діл, на другому кінці села.

Іван Франко в цій школі не вчився, бо вона була далеко від Слободи, де він жив. І батьки віддали його вчитися до сусідньої Ясениці-Сільної – рідного села матері.

Дехто з науковців, які досліджують творчість І. Франка, сумніваються в тому, що школа була на краю села. Але жителька Нагуєвич Марія Дідач, яка прожила 100 років, підтвердила, що там дійсно була перша школа, яку в селі називали «монастирською». Як відомо, що горішня греко-католицька церква Перенесення мощів святого Миколая, збудована на місці давнього монастиря, спаленого татарами приблизно в першій половині XVIII ст.. Про цей монастир згадується в деяких історичних документах. Зберіглася назва невеликого потічка, який протікає за церквою – «Монастирський потік».

Можливо, що монахи з монастиря вчили здібних нагуєвицьких дітей грамоти і ними була заснована ця невелика школа, в якій 1818 року відкрита перша школа в Нагуєвичах. Але ця школа була дуже стара і її розібрали. Навчання учнів перенесено в центр села до двох будинків. Один із них зберігся до наших днів, зараз там міститься ветеринарний пункт. Друге приміщення школи було розташоване теж в центрі Нагуєвич. Це була одноповерхова 4-класна школа з квартирою для директора, де і проживала сім’я Корнелія Камінського – довголітнього директора нагуєвицької школи.

Перед Першою світовою війною увагу приділяли вивченню церковнослов’янської мови і церковному співу, але свідоцтво за 1915 рік виписане українською мовою і в ньому були такі предмети: поведінка, релігія, читання українською мовою і німецька мова.

В 1918-19 роках Нагуєвицька школа стала «вселюдною»: кожна дитина мусила йти до школи, українська мова стала обов’язковою, а німецьку усунуто.

В часи польської влади на наших землях предмети викладалися польсько-українською. З українських свят відзначалося свято Матері у першу неділю травня.

В 1932-34 роках стараннями директора школи К. Камінського і війта Нагуєвич Василя Твардовського побудована велика двоповерхова дерев’яна школа – одна з найкращих на той час на Дрогобиччині. Будувала її громада села, найкращі нагуєвицькі майстри під керівництвом відомого на Дрогобиччині майстра із Залужан Миколи Чаповського. Школа була семикласною, навчальний рік, тривав з вересня до кінця травня. В зв’язку з подіями вересня 1939 року навчальний рік почався 1 жовтня. Діти почали навчатися рідною мовою. Почалося ідеологічне, атеїстичне виховання учнів і вчителів.

Під час німецької окупації в Нагуєвичах продовжувала існувати семирічка. Змінилися програми викладання, відновлено уроки релігії, введено вивчення німецької мови.

В 1949 році стараннями громадськості Нагуєвич школа стала середньою. В 1952 році відбувся перший випуск середньої школи. Навчалися в той час учні з Ясениці-Сільної, Унятич, Урожа, Медвежі. Педагогічний колектив поповнився новими педагогами з Львівщини і Східної України. Це були мудрі, здібні педагоги, які завоювали учнівську повагу своїми знаннями і працею.

1 вересня 1971 році Нагуєвицька школа перейшла в навчальний корпус школи-інтернату.

А 1 вересня 1996 році в селі відкрилася нова школа на 700 учнів. Тут є комп’ютерний клас, актовий і спортивний зал, майстерні, обладнані кабінети, їдальня. Працюють тут талановиті вчителі. Гордістю школи є її випускники: доктори і кандидати наук, лауреати Шевченківської премії, члени національної спілки письменників, спілки художників України.