Відбувся тематичний урок «Свято Юрія. Традиції, звичаї, обряди»

Свято Юрія (Георгія) Змієборця – одне з важливих весняних свят у багатьох країнах, зокрема й в Україні. Сьогодні наукова співробітниця Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» Галина Топільницька провела в третьому класі Нагуєвицької СЗШ тематичний урок «Свято Юрія. Традиції, звичаї, обряди». Спочатку вчителька християнської етики Галина Смітюх ознайомила дітей про сьогоднішнє свято, а згодом Галина Топільницька розповіла про життя святого Юрія, його відданість християнській вірі, муки, які він терпів перед стратою та звичаї, що існують в різних куточках України в цей день.

Так, Юрій Змієборець (256/285 – 23 квітня 303) або, як ще його називають Георгій Переможець («Побідоносець») був римським воїном з Каппадокії, що служив під час правління імператора Діоклітіана. Він прославився своєю мужністю, відмовившись відректися від християнської віри навіть під загрозою смертної кари. Він став християнським мучеником і воїном, а його образ згодом набув великого значення в християнській культурі.

У день страти Юрій тримався мужньо і спокійно, не впадав у розпач і просив у молитві пробачити його вбивць, повторюючи слова Ісуса: «Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять». Так само, спокійно і мужньо, він віддав своє життя за Христову віру. Це сталося 23 квітня. Муки і смерть, що він їх прийняв, наслідуючи свого Господа і Вчителя, стали продовженнями перемоги Христа над злом і смертю. Тому Церква називає святого Юрія Переможцем, а його зображення на білому коні зі списом у руках символізує перемогу Христової Церкви над спокусником дияволом – «стародавнім змієм». Вшанування святого Юрія почалось у V столітті й широко розповсюдилось у Середні віки. Нині Юрія Змієборця можна без перебільшення назвати одним із найвідоміших християнських святих у світі. Своїм покровителем його вважали візантійські імператори, а згодом – київські князі. З іменем Святого безпосередньо пов’язаний початок хрещення Київської Русі, адже князь Володимир Великий прийняв Таїнство Хрещення у Георгіївському монастирі поблизу Херсонеса. Невідомо, хто саме проголосив св. Юрія покровителем Русі-України, але найбільше для поширення його культу в руських землях зробив князь Ярослав Мудрий, який прийняв при хрещенні ім’я Юрій. 1030 року, під час походу на північ, у чудські землі, він заснував там місто, яке назвав Юр’євим (нині – естонське місто Тарту). За два роки князь заснував ще одне місто-фортецю з такою ж назвою – за 80 кілометрів на південний захід від Києва. Коли місто спалили монголи, в ньому залишилась тільки біла будівля церкви, спорудженої 1050 р. Від неї і походить сучасна назва міста – Біла Церква. 1037 року Ярослав розпочав будівництво Георгіївського монастиря в Києві і звів у ньому храм, який до наших днів не зберігся. З X по XIII століття георгіївські церкви услід за Києвом були побудовані в Новгороді, Каневі та інших містах. Святий Юрій є також покровителем Львова. Легенда розповідає, що коли князь Лев Галицький готував місце для будівництва Високого Замку, його слуги натрапили на страшного змія. Князь убив ту жахливу потвору, а на горі, де було її лігво, наказав, на знак вдячності Юрієві Змієборцю за допомогу і заступництво в цій боротьбі, збудувати храм в його ім’я. Цей храм стоїть і понині. Це собор св. Юра – один із найбільших і найвеличніших храмів Української Греко-Католицької Церкви. Для багатьох поколінь св. Юрій став прообразом лицарства і символом боротьби проти зла, покровителем захисників Вітчизни і борців за свободу свого народу. Було засновано лицарські ордени, названі його іменем. В його ім’я під час обряду посвячення в лицарі складали присягу середньовічні воїни. Культ Юрія Переможця перейняли українські лицарі – козаки. Острів Хортицю вони назвали його іменем, а козацьку пісню «Нам поможе святий Юрій і Пречиста Мати» українці співають і донині. Святий Юрій – покровитель Київської області, Галичини, міст Володимира-Волинського, Дрогобича, Збаража, Любомля, Ніжина, Смотрича та Сучави, його зображення вписане в герб Світловодського району Кіровоградської області. Своїм покровителем св. Юрія Переможця обрала українська молодіжна скаутська організація «Пласт». За кордоном св. Юрій вважається покровителем Англії, Португалії, Литви, Грузії, Ефіопії, Каталонії, італійських міст Генуї та Феррари, грецької армії. До Юрія звертаються у молитвах із проханнями про душевне й тілесне здоров’я, про родючість землі, а найбільше – про допомогу і заступництво у боротьбі з ворогами рідної землі. (Джерело: credo.pro)

Юрія шанували насамперед як захисника свійських тварин, особливо корів. У цей день майже на всій території України виганяли худобу на пасовиська з різноманітними обрядами.

Чимало обрядів, пов’язаних з вигоном тварин на Юрія, зафіксовано в Карпатах. І це природно: для горян тваринництво було основною формою господарювання. В кожному селі жінки плели спеціально для цього віночки з живих квітів і вішали їх на роги своїм годувальницям як священний оберіг від хижаків. При цьому обряд супроводжувався численними піснями – так званими латниками.

Напередодні Георгія гуцули розводили багаття зі скіпок, глоду та сміття, переганяли через нього тварин. Потім попіл розтрушували на сінокосах. Натомість тварин годували книшем, виготовленим з дванадцяти страв. Усе це мало убезпечити корів од злих очей, чародійників, хвороб і на добрий приплід. Щоб молоко було жирним і густим, удосвіта на Георгія тварин підгодовували спеціальними квітами із сіллю.

А ще на це свято було прийнято ходити в гості на зварене власноруч пиво. Під час гостювання співали особливих пісень. На Закарпатті в деяких селах на день Юрія малювали хату за допомогою молодого березового гілля. Молодь влаштовувала гуляння, під час яких обливалася водою. В народі існувала думка, що на свято Юрія вперше кує зозуля і навіть можна почути спів соловейка. Дівчата збиралися ввечері, щоб поворожити на наречених.

А ось віряни традиційно звертаються до святого Георгія з молитвами, просячи про хороший урожай, здоров’я, удачу, захист від бід.