В ДІКЗ «Нагуєвичі» відкрилася фотовиставка «Гуцульщина на світлинах Карла Звіринського»

«Спостерігаючи природу – я подивляю, подивляючи – я малюю, малюючи – я молюся. Всі картини я сприймаю як молитву. Я віруюча людина… Я би хотів не ковзатись по поверхні зовнішній, а проникнути в зміст того, що я бачу» – це слова відомого художника, який в період тоталітарного режиму в Україні у неймовірно важких обставин ідеологічного тиску творив сучасне національне обличчя нашої мистецької культури, Карла Звіринського.

Його виставка «Гуцульщина на світлинах Карла Звіринського» відкрилася 8 квітня, в Літературно-меморіальному музеї Івана Франка в Нагуєвичах. Подія була організована у співпраці Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі», Українського Фотографічного Товариства (УФОТО) та Львівського Фотомузею.

Відкрив виставку директор ДІКЗ «Нагуєвичі» Богдан Лазорак, він зазначив, автор світлин, як і Франко збирав етнографічний матеріал у своїх мандрівках улюбленою місциною – українськими Карпатами, Гуцульщиною. «1884 рік, коли Іван Франко під проводом інтелігенції Львова стає куратором відомої мандрівки до Карпат зі Львова через Дрогобич. І тут треба віддати належне бургомістру Дрогобича Ксенофонту Охрімовичу. Тоді Іван Франко в листі до Антоновича писав, що ця мандрівка, в липні, має мати національне і наукове значення». Адже саме тоді, під час цієї подорожі, в Уричі, вони вперше виконали гімн «Ще не вмерла Україна». Також Богдан Лазорак розповів, як виникла ідея проведення виставки, власне на малій батьківщині Івана Франка.

Дочка митця – Христина Звіринська-Чабан зазначила, що їй приємно, що така виставка відбувається в Нагуєвичах, адже її батьки народилися неподалік, в селі Лаврів, в церкві якого знаходяться ікони, виконані Карлом Звіринським. Також вона подякувала Роману Метельському за титанічну роботу в оцифруванні плівок її батька. А це не мало не багато – сім тисяч кадрів!!! «Як ви будете у Львові, зайдіть на площі Підвальній у церкву Руську – там знаходиться більше сорока ікон, намальованих моїм батьком, а в Лаврові – ще три ікони, які ви впізнаєте, тому що вони вирізняються від інших, вони не є в іконостасі».

Роман Метельський, як людина творча, захопив гостей виставки своєю запальною розповіддю буквально про кожну світлину, представлену на виставці. Це і церква в Криворівні, і погляд маленької гуцуляночки, краєвиди Карпат, і весілля молодят, де всі гості їдуть на конях, адже вони від малого до старого вправно володіли вмінням їзди верхи.

Керівник управління культури та розвитку туризму Володимир Ханас, звертаючись до молодих людей, які сьогодні чисельно відвідали відкриття виставки сказав: «Я бажаю, особливо нашій молоді, щоб ви пізнавали нашу велику культурну спадщину, щоб ви гордились, тим що ми маємо. Коли ми презентуємо Україну за кордоном, ми показуємо дипломатичну нашу культуру, і вона краще сприймається пересічними європейцями, ніж офіційна дипломатія. Культурна дипломатія несе більше навантаження і вона показує, хто ми є, який ми народ і яку ми маємо величезну культурну спадщину».

На виставці «Гуцульщина на світлинах Карла Звіринського» представлений захоплюючий світ українських Карпат та його жителів. Найрізноманітніші пейзажі, портрети гуцулів, квіти, весільні обряди, сплав лісу в бурхливих карпатських річках. Автор передав колоритність місцевої природи традицій та звичаїв, особливість життя на Гуцульщині.

Опісля в конференц-залі Літературно-меморіального музею Івана Франка в Нагуєвичах донька автора виставки Карла Звіринського Христина Звіринська-Чабан розповіла про особисте життя батька, його праці, людей, які вплинули на його творчість, учнів, яких виховав художник та багато цікавого. Супроводжували розповідь унікальні світлини з домашнього архіву родини Звіринських.

Також усі присутні переглянули оцифрований з кіноплівки фільм про Карла Звіринського, створений завдяки справжнім майстрам Українського Фотографічного Товариства (УФОТО) та Львівського Фотомузею.

Коротка довідка

Карло Звіринський (1923-1997) – належить до когорти найбільш яскравих творчих особистостей в художньому житті Львова періоду 1940-1980-х років. Він – один із тих, хто у. Викладаючи впродовж багатьох років в мистецьких закладах Львова (тодішньому училищі ім. І. Труша та Інституті прикладного і декоративного мистецтва), він разом із своїм учителем Романом Сельським крок за кроком формував таке цікаве, автентичне явище в українському мистецтві, яке нині окреслюється терміном «львівська школа малярства».

Народився Карло Звіринський 14 серпня 1923 р. у с. Лаврів на Львівщині. В 1942-1943 рр. навчався у Львівській мистецько-промисловій школі на відділі графіки у Миколи Бутовича та Володимира Баляса. За часів німецької окупації, у вересні 1943-го поступив на перший курс відділу малярства у новостворену у Львові і очолену Василем Кричевським Академію мистецтв, яку, щоб не дратувати окупанта високими аспіраціями, було названо «Вищі Образотворчі Студії». Навчався там у майстерні професора Михайла Козика, досвідченого педагога, який нещодавно прибув тоді із Харкова, втікаючи від репресій сталінського режиму. Але вже у грудні 1943 р., у зв’язку з наближенням фронту, Академія змушена була переїхати до містечка Криниця на терені теперішньої Польщі, де в скорому часі припинила своє існування. З приходом на Галичину нового, тепер совєтського окупанта, вже у вересні 1945 р. К. Звіринський поступає на 5-й курс відділу малярства Львівського училища прикладного мистецтва (нині – художній коледж ім. І. Труша), де навчається у Романа Сельського. Зустріч переросла у приязнь, що тривала аж до смерті учителя в 1990 р. і мала вирішальний вплив на формування Карла Звіринського як мистця. В 1947-1953 рр. молодий художник продовжує навчатися у Р. Сельського, тепер вже у стінах Львівського інституту прикладного та декоративного мистецтва (нині – Львівська Національна академія мистецтв) на відділі монументального живопису (з однорічною перервою у 1949-1950 рр., коли був виключений за прояви “буржуазного націоналізму та поширювання формалістичних тенденцій у мистецтві”).

Слід зазначити, що хоча діяльність Карла Звіринського, – педагогічна і творча, – істотно вплинула на загальний високий рівень тодішньої малярської культури Львова, проте мистець його міри таланту та професійної культури довго не мав належного визнання та оцінки в Україні. Художник, який мислив і творив у руслі актуальних ідей тогочасного світового мистецтва, не мав за свого життя жодної персональної виставки. Щойно із встановленням державної незалежності України з’явилися нові перспективи у творчій долі мистця. Так до 1992 року твори Карла Звіринського не визнавалися. Перша виставка митця відбулась у спільному проекті з Андрієм Ментухом з Польщі у 1995 році, коли Звіринському було вже 73 роки.

В кінці 1950-х р. митець створив нелегальну мистецьку школу для творчої молоді, яка дістала назву «Підпільна академія Звіринського» і проіснувала до кінця 60-х рр.

Мета школи – формування нового покоління художників, здатного забезпечити безперервність процесу повноцінного розвитку національної культури.

Роботи художника зберігаються в Національному художньому музеї України (НХМУ), Львівської національної галереї мистецтв, Національному музеї у Львові ім. Андрея Шептицького, а також в приватних колекціях.

В останній рік життя засновує кафедру сакрального мистецтва у Львівській державній академії мистецтв. Помер 8 жовтня 1997 року у Львові. Похований на Голосківському цвинтарі, поруч із сином Андрієм.