З ЛІТОПИСУ ЛІТЕРАТУРНО-МЕМОРІАЛЬНОГО МУЗЕЮ ІВАНА ФРАНКА В НАГУЄВИЧАХ… ДИРЕКТОР ГАННА ГРОМ

ДИРЕКТОР ГАННА ГРОМ

Народилася в Нагуєвичах у 1933 р. у селянській сім’ї. Закінчила Нагуєвицьку середню школу із золотою медаллю (І випуск). Після закінчення Дрогобицького педагогічного інституту, у липні 1956 р., Г. Гром була скерована на посаду директора Літературно-меморіального музею Івана Яковича Франка, на якій працювала до березня 1961 р. В цей час їй було всього 23 роки, при цьому вона зуміла серйозно реорганізувати музей та адаптувати його екскурсійний потенціал під різні вікові категорії, предусім учнів та студентів.

Фактично у липні 1956 р. Г. Гром перейняла справу підготовки до 100-го ювілею від дня народження Івана Франка і долучилася до проектів хранителів Львівського літературно-меморіального музею І. Франка, зокрема, в контексті спеціальної постанови Всесвітньої Ради Миру від 9 квітня 1956 р. Розпочалося створення нової експозиції, яку разом із львівськими музейниками Марією Давидовою, Вірою Бонь та Левком Полюгою розробляла також і Ганна Гром. Тоді й виникла ідея побудувати на родинному подвір’ї І. Франка батьківські хату та кузню, а також новий бюст-пам’ятник українському генію. 26 серпня 1956 р. Ганна Гром публікує статтю «Всенародна любов» про переддень святкування ювілею у музеї Івана Франка в Нагуєвичах. Щоправда, будучи вже одруженою, у газеті прізвище авторки було опубліковане згідно дівочого прізвища, яко Ганна Гаврилик – директор Літературно-меморіального музею Івана Франка. «Щодня до нас прибувають все нові і нові групи екскурсантів, туристів, які проїхали сотні і тисячі кілометрів, щоб побувати в зеленому прикарпатському селі, де народився Іван Франко. З далекої Канади, через океан здійснили свою подорож Марія Скрипник, Карл Кобилянський і Юрій Мотоляк», – писала Г. Гаврилик. Напередодні ювілею серйозно було змінено фонди музею, як виявилося, переговори про перенесення оригіналів зі Львова і Дрогобича в Нагуєвичі велися ще за каденції директора музею Ганни Мусієнко, проте, завершилися успіхом за директорства Ганни Гром. Так, станом на 26 серпня 1956 р., до фондів Нагуєвицького музею було передано оригінальну німецькомовну «Золоту книгу» нормальної школи оо. Василіан із записом реєстру учнів усіх класів, у яких навчався І. Франко .

Починаючи із 1961 р. і аж до виходу на пенсію, у 1988 р., Г. Гром викладала українську мову та літературу в Нагуєвицькій середній школі. Упродовж 1968, 1977 – 1978 рр. разом із Г. А. Данилькевич підготувала ґрунтовну (із політичних причин надто заангажовану) розвідку про історію села Івана Франка Дрогобицького району для енциклопедичного видання «Історія міст і сіл. Львівська область». Вочевидь, під впливом академічного простору Академії наук, яка серйозно готувала краєзнавців і дослідників для таких масштабних проектів, Г. Гром у пізніші роки розширила свої розвідки з історії Нагуєвич, які вдало застосовувала у педагогічній роботі в школі. Невипадково, Г. Гром отримала звання «Відмінника народної освіти», а в пізніший час стала автором численних краєзнавчих праць про Нагуєвичі та постать Івана Франка. Відомим франкознавцем Ганну Гром знали ще з радянських часів. Так, 27 серпня 1976 р. її запросили до членства у президії урочистого вечора з нагоди святкування 120-річчя від дня народження Івана Франка у Києві, на якому Г. Гром виступила із промовою та вітанням від імені громади Нагуєвич.