Найпростіший і найстародавніший музичний інструмент з колекції Михайла Хая передав для фондів музею Василь Сторонський

Вже не вперше знаний в Дрогобичі педагог, поет, композитор, автор понад п’ятисот пісень Василь Сторонський дарує для фондів Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» цікаві експонати. Не так давно він передав свою бібліотеку, а сьогодні подарував каталог і збірку листівок Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові: Ольга та Михайло Мочульські. Життєвий шлях, Родовід стежки Марії Грушевської на Тернопіллі та 10 реліквій Львівського дому Грушевських.

Також пан Василь передав на перший погляд нічим не примітну дощечку, призначення якої не кожен знає. А це музичний інструмент фуркало або фуркальце з колекції музичних інструментів одного з найвідоміших дослідників інструментальної музики в Україні, лірника та бандуриста, професора Михайла Хая. Цікава історія чому цей інструмент переданий саме музею Івана Франка в Нагуєвичах – про це розповів Василь Сторонський. Багато років поспіль, добрий товариш ДІКЗ «Нагуєвичі» приїжджав кожного серпня на Етнофест, де розповідав та демонстрував старовинні українські музичні інструменти. (в дописі будуть представлені світлини останніх відвідин пана Михайла фестивалю в 2021 році.) Було заплановано, що він відвідає Нагуєвичі також і в 2022 році, де він поза всю свою насичену програму, розповість про інструмент фуркальце, а пан Василь Сторонський продемонструє, як він звучить, тому напередодні й передав йому цей інструмент для того, щоб він «попрактикувався». На жаль через хворобу професор Михайло Хай не зміг відвідати наш музей. Так цей інструмент залишився у Василя Сторонського. На жаль, 15 жовтня 2022 року Михайло Хай відійшов у вічність.

Цікаво, що цей інструмент раніше був дитячою іграшкою і має різні назви. Фуркало, фуркальце, фуркотало, хуркало, або дзижчалка – так називали різні українські популярні стародавні дитячі іграшки, що виготовлялися із невеличких дерев’яних паличок, пластинок чи свинячих кісточок, які закріплювались на нитці. Всі вони під час обертання видають характерний шум – «фуркотіння».

А історія цього інструменту взагалі унікальна, адже він відноситься до періоду палеоліту і зустрічається в Україні починаючи з 17 000 до н.е!!!

Дякуємо  Василю Сторонському за цінні та цікаві дарунки.

А про Михайла Хая можна говорити дуже багато, адже він був абсолютно унікальною особистістю української культури. Від його величезної енергії неможливо було не надихнутися і прикладом цього були нові ідеї, які він «підкидував» і для ДІКЗ «Нагуєвичі». Але, звичайно, неоціненний вклад він вніс у розвиток кобзарської справи, її збереження і розуміння з наукової точки зору, перш за все. А ще спосіб музикування, який вів Михайло Йосипович, – він грав на вулиці, будучи вже доктором наук і професором!!!

Довідково

Фуркало, фуркальце або фуркотало (англ. Bullroarer) – це дитяча іграшка або древній ритуальний музичний інструмент та засіб комунікації на великій відстані.

У Ковелі ж на Волині фуркало виготовляють з дерева. Беруть обрізок драниць (тоненької дощечки для оббивання стін і стелі під штукатурку, для покриття дахів тощо) і з’єднують з ручкою (може бути та сама драниця) за допомогою крученої мотузки. Взявши пристрій за ручку, обертають драниці по радіусу з прискоренням. Внаслідок тертя деревини з повітрям дістаємо протяжний звук – «фуркання». До речі, наші пращури фуркалом відганяли не тільки злих духів від хати, а й темної пори злих собак.