Сучасник Соломії Крушельницької, відомий італійський критик Ринальдо Кортопассі колись писав: «У перші десятиріччя ХХ століття на оперній сцені світу царювали чотири особи чоловічої статі: Карузо, Баттістіні, Шаляпін, Тітта Руффо. І лише одна жінка спромоглася сягнути їх висот і стати врівень з ними. Нею була Соломія Крушельницька. Однак порівняно зі своїми уславленими колегами вона виявилася набагато вищою як особистість. Інколи загадковіша, майже завжди багатогранніша та цілеспрямованіша троїста і єдина особистість актриси-співачки-музиканта».

У її житті склалося так, що, попри велику кількість захоплених нею чи закоханих у неї, Соломія Крушельницька знайшла своє кохання щойно під завершення своєї кар’єри. З італійським адвокатом Чезаре Річчоні вони познайомилася на початку ХХ століття у його рідному містечку Віареджо, де згодом Річчоні двічі обирався мером. Світом мандрує про це знайомство кілька легенд. Але у підсумку всі вони мають спільний знаменник: у 1910 році Соломія Крушельницька та Чезаре Річчоні одружились. На цей час видатній українці родом з Тернопільщини було 38 і вона завершувала свою оперну кар’єру, виступаючи більше як камерна співачка (яка знає сім мов і співає ними) по цілому світі. Шлюб пара взяла в Аргентині, яку Крушельницька дуже любила і де в неї було чимало щирих приятелів та знайомих. З Річчоні вони щасливо прожили до 1936 року, коли Чезаре помер. Дітей у подружжя не було. Своїм близьким, уже переїхавши до Львова, Крушельницька казала, що Річчоні був єдиним чоловіком, якого вона кохала…