Місяць: Жовтень 2023

Працівники ДІКЗ «Нагуєвичі» частково повторили пройдений Іваном Франком шлях під час мандрівки 1884 року

Працівники ДІКЗ «Нагуєвичі» частково повторили пройдений Іваном Франком шлях під час мандрівки 1884 року

Цьогоріч минає черговий ювілей пов’язаний з постаттю Івана Франка як одного з батьків-засновників українського туризму. У 1883 р. І. Франко організував Етнографічно-статистичний гурток, який пізніше реорганізувався в «Кружок для устроювання мандрівок по ріднім краю». Результатом постійних мандрівок самого Каменяра стали численні публікації фольклорних та етнографічних […]

Відбулася відкрита лекція Ігоря Чорновола «Доба Франка»

Відбулася відкрита лекція Ігоря Чорновола «Доба Франка»

Сьогодні, 27 жовтня в приміщенні музею-студії Івана Франка, який нещодавно відкрився на філологічному факультеті Дрогобицького державного педагогічного університету відбулася лекція доктора історичних наук Ігоря Чорновола «Доба Франка». Зі вступним словом звернувся декан факультету української та іноземної мови, доктор філологічних наук, професор Петро Мацьків. Модератором відкритої […]

Лекція-презентація «Як Іван Франко балотувався до віденського сейму та австрійського парламенту»

Лекція-презентація «Як Іван Франко балотувався до віденського сейму та австрійського парламенту»

Франко писав: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…».

Цими словами, сьогодні 26 жовтня, розпочала лекцію-презентацію «Як Іван Франко балотувався до віденського сейму та австрійського парламенту» заступниця директора з наукової роботи Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» Лілія Хміль. Перед цим вона акцентувала увагу юним відвідувачам з Самбірщини на експонатах, що знаходяться в музеї та пов’язані з темою лекції.

Зокрема, пані Лілія розповіла, що в 1895, 1897 і 1898 роках Радикальна партія висувала Івана Франка на посла до віденського сейму та австрійського парламенту. Але 31 жовтня 1895 року підкуплені та застрашені виборці тернопільської округи продали свої голоси на користь владного урядового кандидата графа Пінінського. Так українці зрадили вперше свого найпопулярнішого в Галичині представника.

Проблема була в тім, що селяни, на яких і зробили ставку молоді радикали, масово продавали голоси.

Як висловився один з дослідників життя Івана Франка, що у 1895 році селяни-хруні, а так називалися ті, хто продавав своїх голоси, бо «хрунь» – це свиня, на виборах з’їли 70 км ковбаси. Уявіть, собі – 70 кілометрів!!!

Вже у 1897-му році його висунули на окрузі Перемишль-Дрогобич, де офіційним потужним суперником проти нього виступив заступник секретаря галицького сейму шляхтич Вітовт Левицький. Іванові Франку влада противилася у проведенні будь-яких агітаційних зустрічах з виборцями. Так Франко хотів у Дрогобичі скликати передвиборчий мітинг, але у старостві заявили йому, що треба раніше написати прохання. Дозвіл міг прийти не раніш трьох днів, до того ж йому натякнули, що в місті мовляв, немає відповідної зали.

Влітку 1898-го року Іван Франко втретє був серед кандидатів до австрійського парламенту від Радикальної партії на додаткових виборах в окрузі Тернопіль–Збараж–Скалат.

Щоразу Франкові до перемоги не вистачало кілька десятків голосів: то 30, то 50.

Після продажності, підкупу, лицемірства, політичних амбіцій, зажерливості і третьої зради українців у Тернополі Іван Франко цілком зійшов з політичної арени.

І коли дружина, Ольга Хоружинська підвела підсумок його політичній кар’єрі: «Чи не казала я тобі? Бачиш, скільки прикростей? Кандидатом ти був, а депутатом не будеш!», Франко спокійно відповів: «А я не шкодую. Ніяка праця не пропадає даремно! Це ж була праця з народом. Це цвіт, який дасть плоди…»

 

 

Відкрита лекція Ігоря Чорновола «Доба Франка» (27 жовтня о 12 год. м. Дрогобич, вул. Т. Шевченка, 24)

Відкрита лекція Ігоря Чорновола «Доба Франка» (27 жовтня о 12 год. м. Дрогобич, вул. Т. Шевченка, 24)

Відкрита лекція доктора історичних наук, автора семи книг, гостьового професора Гарвардського та Колумбійського університетів Ігоря Чорновола Роки життя Каменяра (1861 – 1916) майже співпали з роками тривання автономії Галичини (1861 – 1918) – belle époque, періодом розквіту самоврядування, швидкого розвитку культури та добробуту мешканців нашого […]

Лекція-презентація «Як Іван Франко балотувався до Віденського сейму та австрійського парламенту»  (26 жовтня об 11 год.)

Лекція-презентація «Як Іван Франко балотувався до Віденського сейму та австрійського парламенту» (26 жовтня об 11 год.)

Франко писав: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…» У 1895, 1897 і 1898 роках Радикальна партія висувала Івана Франка на посла до віденського парламенту і польського сейму. 31 жовтня 1895 року підкуплені та застрашені виборці […]

Команда заповідника

Лазорак Богдан Орестович

в. о. директора Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі»

 

 

Хміль Лілія Миронівна

заступник директора з наукової роботи

 

 

Микитич Мар’яна Михайлівна

заступник директора з адміністративно-господарської роботи

 

 

Гаман Ольга Миронівна

головний бухгалтер

 

 

Щепанкевич Галина Василівна

провідний бухгалтер

 

 

Хміль Ростислав Петрович

головний зберігач фондів

 

Юрчишин Назарій Ігорович

зберігач фондів І категорії

 

секретар-друкарка

 

Наукові співробітники:

Добрянська Марія Степанівна 

старша наукова співробітниця

 

Лазорак Тетяна Петрівна 

старша наукова співробітниця

 

Плюйко Любов Іванівна 

наукова співробітниця

 

Топільницька Галина Василівна 

наукова співробітниця

Шутко Марія Юліанівна 

молодша наукова співробітниця

 

Сопотницька Ірина Іванівна 

молодша наукова співробітниця

 

Плюйко Юлія Володимирівна 

музейний доглядач

 

Інші співробітники:

Матійко Сергій Володимирович 

фахівець із формування Інтернет-сторінки періодичного видання

 

Халавко Лілія Іванівна 

касир

 

Господарська група:

Тимишин Микола Іванович 

електромонтер з ремонту і обслуговування електроустаткування

 

Снятинський Олександр Орестович 

робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків

 

Буцяк Володимир Іванович 

робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків

 

Лазорчин Ганна Степанівна 

робітниця з комплексного обслуговування й ремонту будинків

 

Муха Ольга Михайлівна 

робітниця з комплексного обслуговування й ремонту будинків

 

Ілечко Михайло Степанович 

робітник зеленого будівництва

 

Чапля Дарія Степанівна 

прибиральниця службових приміщень

 

робітник зеленого будівництва

 

Охорона:

Войнов Валентин Володимирович 

сторож

 

Борисенко Степан Іванович 

сторож

 

Городиський Омелян Львович 

сторож

 

Лазорчин Йосип Степанович 

сторож

 

 

Майстер-клас «Аплікація до осені»

Майстер-клас «Аплікація до осені»

Багато навіть і не замислюються, які чудові цікаві аплікації можна придумати з осіннього листя. Нічого складного не потрібно, потрібно лише назбирати кілька різних листочків, і придумувати різноманітні сюжети для аплікацій. Старша наукова співробітниця Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» Марія Добрянська та вчителька Нагуєвицької СЗШ І-ІІІ ст. […]

Майстер-клас «Аплікація до осені» (17 жовтня об 11 год.) ДІКЗ «Нагуєвичі» та Нагуєвицька СЗШ ім. Івана Франка

Майстер-клас «Аплікація до осені» (17 жовтня об 11 год.) ДІКЗ «Нагуєвичі» та Нагуєвицька СЗШ ім. Івана Франка

Одним з творчих занять з малюком – це виготовлення аплікації для дітей. Діяльність формує уяву, спритність, сприяє формуванню фантазії.

Тематична бесіда «Життєпис Івана Багряного»

Тематична бесіда «Життєпис Івана Багряного»

Сьогодні, 13 жовтня, наукова співробітниця музею Гарина Топільницька провела з відвідувачами заповідника пізнавальний захід – бесіду «Життєпис Івана Багряного». Багато хто чув про поета, прозаїка, публіциста, громадського діяча Івана Багряного, але не всі знайомі з його біографією. Тому в Державному історико-культурному заповіднику «Нагуєвичі» регулярно відбувають заходи, щоб цих «білих плям» нашої історії ставало якомога менше.

Відтак, пані Галина ознайомила молодь з біографією Івана Багряного, цікаві й водночас трагічні сторінки його життя. Отже, Іван Павлович Лозов’яга – це справжні ім’я та прізвище Івана Багряного, народився 2 жовтня 1906 р. в с. Куземин на Полтавщині, тепер Сумська область, у родині робітника-муляра.

У 1912-1916 роках хлопець навчався в церковно-парафіяльній школі в Охтирці, згодом у вищій початковій школі та у Краснопільській художньо-керамічній школі.

У 1920 році він став свідком жорстокої розправи чекістів із його дядьком і 92-річним дідом на пасіці (кололи багнетами, стріляли з револьверів), їх смерть страшенно вразила хлопця. До того ж іншого дядька вислали на Соловки, звідки він не повернувся. Усе це народжувало протест у душі Івана.

У 1922-1926 роках він викладав малювання, працював на шахтах Донбасу, а у 1924 р. вступив до Охтирської філії організації селянських письменників “Плуг”. Учителював, заробляючи на прожиток. Писав вірші. Побував у Криму, на Кубані, в Кам’янці-Подільському, де редагував місцеву газету.

Протягом 1926-1930 років Іван навчався в Київському художньому інституті, але диплома не отримав, бо виявив себе політично неблагонадійним. По-перше, «сумнівна» ідеологічна позиція прочитувалася між рядками його віршів, опублікованих у журналах «Глобус», «Життя й революція», «Червоний шлях», «Плужанин». По-друге, він входив до попутницької організації МАРС, до якої належали Г. Косинка, Є. Плужник, В. Підмогильний, Б. Тенета, Б. Антоненко-Давидович, Т. Осьмачка, Д. Фальківський.

А також товаришував із М. Хвильовим, М. Кулішем, Остапом Вишнею, М. Яловим.

У 1928 році Іван Багряний написав роман у віршах «Скелька», де використав почуту в дитинстві легенду про те, як у XVIII ст. селяни села Скелька, що на Полтавщині, протестуючи проти засилля московських ченців, спалили чоловічий монастир. Наступного року з’явилася друком збірка поезій І. Багряного «До меж заказаних», яка вже в самій назві містила активний протест, не кажучи про зміст усередині, що був своєрідною прискіпливою оцінкою пореволюційної дійсності. Наступні книжки «В поті чола» і «Комета» потрапляють тільки до портфеля НКВС. Того ж року він написав поему «Аве Марія», де в присвяті розмістив таке звернення: «Вічним бунтарям і протестантам, всім, хто родився рабом і не хоче бути ним, всім скривдженим, зборканим і своїй бідній матері крик свого серця присвячує автор». Цікаво, що книжка вийшла в світ без усякого цензурного дозволу на те, до того ж з вказівкою неіснуючого видавництва «САМ». Поки справжні наглядачі зорієнтувалися й наказали зняти книжки з продажу, кількасот примірників встигли розкупити. Зрозуміло, що подібний твір не міг залишитись непоміченим владою.

У 1932 році Іван Багряний був заарештований у Харкові в присутності колег В. Поліщука і О. Слісаренка «за політичний самостійницький український ухил в літературі й політиці…», засуджений на п’ять років концтаборів БАМЛАГу (Байкало-амурский лагерь).

У 1936 р. Іван Багряний утік, переховувався між українцями Зеленого Клину на Далекому Сході (враження від цього періоду життя відбито в романі «Тигролови»). Через два роки письменник повернувся додому, був повторно заарештований, сидів у Харківській в’язниці два роки й сім місяців (пережите в ув’язненні він пізніше описав у романі «Сад Гетсиманський»).

У 1940 р. з відбитими легенями й нирками був звільнений під нагляд. Знову оселився в Охтирці, працював декоратором у місцевому театрі, редагував газету «Голос Охтирщини», після початку війни потрапив до народного ополчення, працював у ОУН: малював листівки, плакати, складав пісні, виступав перед воїнами УПА.

Згідно з німецьким курсом щодо української національної інтелігенції у 1942 році мав бути розстріляний, але випадково врятувався.

У 1944 році Іван Багряний розійшовся в поглядах з керівництвом УПА і сам, без родини, емігрував до Словаччини, а згодом до Німеччини. Новий Ульм стає місцем його постійного перебування в еміграції. Завдяки Івану Багряному це місто стало центром українського культурного відродження, демократично-визвольного руху. Він у 1945 році заснував газету «Українські вісті». При ній почали діяти кілька видавництв, зокрема, «Україна», «Прометей», у яких з’являються заборонені в СРСР книжки українських письменників, переклади зарубіжної літератури українською мовою, взяв участь у створенні МУРу (Мистецький Український Рух), який згодом у США перетворився на об’єднання українських письменників «Слово» з центром у Нью-Йорку.

У 1946 р. письменник перейшов на легальне становище.

Памфлетом «Чому я не хочу вертати до СРСР?», написаним  в 1946 році, Іван Багряний привернув увагу світової громадськості вражаючою правдою про істинне становище людини в СРСР, урятувавши цим від репатріації не одного нещасного.

А в 1948 р. він заснував Українську Революційну Демократичну партію (УРДП), очолив Українську національну раду, заснував ОДУМ (Об’єднання демократичної української молоді).

За кордоном побачили світ романи «Тигролови» (1944), «Звіролови» (1946), «Сад Гетсиманський» (1950), «Огненне коло» (1953), «Буйний вітер» (1957), «Людина біжить над прірвою» (1965), п’єси «Генерал», «Морітурі», «Розгром», поема «Антон Біда –  герой труда», збірка «Золотий бумеранг» та твори для дітей.

Письменник помер 25 серпня 1963 року в санаторії «Блазіен» у Шварцвальді (Західна Німеччина). Івана Багряного посмертно реабілітовано у 1991р., відтоді почала перевидаватися його творча спадщина.

Відомі в Україні блогери-туристи відвідали музей-садибу в Нагуєвичах

Відомі в Україні блогери-туристи відвідали музей-садибу в Нагуєвичах

Відомі в Україні блогери-туристи – подружжя Пузатків, які протягом багатьох років туристичної діяльності, побували в багатьох країнах світу та, практично, в усіх куточках України, сьогодні відвідали садибу-музей Івана Франка в Нагуєвичах. Своїми враженнями поділилася пані Олена Пузатко, яка зазначила, що ця позитивна енергетика, прекрасні краєвиди […]

Регіональна науково-практична конференція до 175-ї річниці від дня народження Стефана Коваліва

Регіональна науково-практична конференція до 175-ї річниці від дня народження Стефана Коваліва

24 листопада 2023 року під патронатом Бориславської міської ради та наукового модераторства хранителів Літературно-меморіального музею Івана Франка Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» відбудеться Регіональна науково-практична конференція «Стефан Ковалів: педагог, письменник, громадський діяч «Галицької Каліфорнії» та високоповажний друг Івана Франка». Мета конференції: консолідація зусиль наукової, педагогічної та […]

Під фанерою в церкві Нижніх Гаїв виявлені настінні орнаменти і малюнки

Під фанерою в церкві Нижніх Гаїв виявлені настінні орнаменти і малюнки

Експедиції завжди були невід’ємною частиною музейної справи. Вони проводяться практично всіма музеями. Не виключенням є і Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі».

Окрім відвідин населених пунктів Самбірщини – Черхави, Бережниці та Чукви та віднайдення там унікальних артефактів сьогоднішня експедиція продовжила свою роботу в селі Нижні Гаї.

Однією з причин відвідин церкви Святої Параскеви, збудованої в 1882 році стало те, що під час проведення заміни опалення, в храмі під фанерою, якою обшита внутрішня частина храму були виявлені настінні орнаменти і малюнки. Потрібна була консультація фахівців.

Тому, доктор історичних наук, професор, завідувач відділу історії середніх віків Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України Володимир Александрович, кандидат історичних наук, директор ДІКЗ «Нагуєвичі» Богдан Лазорак, кандидат історичних наук, старший науковий співробітник Львівського відділення Інституту української археографії та джерелознавства ім. М. Грушевського НАН України, член Президії НТШ Андрій Фелонюк та завідувач відділу реставрації Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини, відомий художник-реставратор Андрій Лінинський відвідали церкву Св. Параскеви, щоб оглянути знахідку.

Спеціалісти ретельно вивчили знайдені декоративні рисунки та великі розписи і дійшли висновку, що вони мають цінність в комплексі, і це необхідно зберегти. Але поки що, в часі війни, проводити реставрацію недоцільно, адже це дуже дороговартісна процедура. Окрім того було визначено, що великі розписи перемальовані і виконані значно пізніше, ніж їх обрамлення – приблизно в 50-х роках ХХ сторіччя.

Парох храму Святої прп. Параскевії с. Нижні Гаї протоієрей Анатолій Полянко висловив припущення, що в часі, коли церква була закрита в 1947 році, громада села домагалася її відкриття. А оскільки вона належала УГКЦ, тому була поставлена умова позбутися уніатських символів, замалювати греко-католицьких святих. Навіть виконавши майже всі вимоги, громаді все одно не дозволили її відкрити – поки все не буде сховано. Тоді й внутрішня частина була «зашита» фанерою. Але це лише одна із версій.

Та в будь-якому випадку знайдені артефакти будуть збережені, більш досконально вивчені, а після нашої спільної перемоги над ворогом вже можна буде обговорити та вирішити іх подальшу долю.

Дякуючи пароху села Нижні Гаї о. Анатолію Полянку та старості Василю Василенку музею в Нагуєвичах були передані підсвічник,  старовинні фелони та дияконські ризи з оригінальними вишивками, притаманні лише цій місцині.

Черхава-Чуква-Бережниця – перший етап сьогоднішніх музейних експедицій

Черхава-Чуква-Бережниця – перший етап сьогоднішніх музейних експедицій

«Давніми церквами Франкового краю» – саме таке гасло продовжило другий день сезону музейних експедицій франкомобілем. Вже традиційно ми вирушили командую фахівців Національної академії Наук України та Коломийським реставраційним центром під патронатом музею садиби Франка у далеку подорож! Вдалося ідентифікувати унікальні пам’ятки церковно-обрядового мистецтва у тих […]

Зарубіжні гості в музеї Івана Франка

Зарубіжні гості в музеї Івана Франка

Досить часто Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі» відвідують закордонні гості, які цікавляться постаттю великого генія Івана Франка. Вони більше хочуть  познайомитися з місцем, де народився та де проходили його дитячі й юнацькі роки. Нещодавно садибу родини Франків та Літературно-меморіальний музей відвідала делегація з Іспанії, а сьогодні […]

Живі історії Франкового краю (передачі 13-25)

Живі історії Франкового краю (передачі 13-25)

Живі історії Франкового краю. Передача тринадцята. Гість програми трускавецький краєзнавець, голова історико-культурного товариства «Сива давнина» Микола Іваник.

Живі історії Франкового краю. Передача чотирнадцята. Гість програми голова спілки вчителів полоністів України, корінний дрогобичанин Адам Хлопек.

Живі історії Франкового краю. Передача п’ятнадцята. Гість програми корінний дрогобичанин Збігнєв Булькевич.

Живі історії Франкового краю. Передача шістнадцята. Гість програми корінний дрогобичанин Юрій-Тадеуш Сирватка.

Живі історії Франкового краю. Передача сімнадцята. Гість програми колишній війт села Солець Роман Павлічко.

Живі історії Франкового краю. Передача вісімнадцята. Гість програми корінний стебничанин, директор Стебницького калійного заводу в 1989-2001 роках кандидат технічних наук та член-кореспондент Академії гірничих наук України Зеновій Варивода.

Живі історії Франкового краю. Передача дев’ятнадцята. Гість програми лікар-рентгенолог, в 1991-2002 роках заступник головного лікаря Дрогобицького міськздороввіділу, активний турист Ігор Ліщинський. (тема – туризм) 

Живі історії Франкового краю. Передача двадцята. Гість програми режисер, автор кінофільмів про Стебник та Трускавець, відзнятих ще на кіноплівку в кінці 1990-х років Тарас Варивода.

Живі історії Франкового краю. Передача двадцять перша. Гість програми корінний мешканець села Модричі, голова Дрогобицької районної ради в 1998-2006 років, депутат районної ради багатьох скликань Ігор-Ілля Голик.