Презентація проєкту «Культурна спадщина в один клік» Міжнародного фонду імені Івана Франка за підтримки Українського культурного фонду 27 серпня 14 год. конференц-зал Літературно-меморіального музею І. Франка ДІКЗ «Нагуєвичі»

Запрошуємо представників культурно-мистецьких закладів Львівщини, зокрема музейників Самбора, Борислава, Дрогобича, Винник, Львова, Стрия, Трускавця, Східниці тощо для налагодження співпраці з просування культурно-мистецьких подій через новий і безкоштовний чат-бот «КультPRO». Захід включає:

1. Презентацію проєкту і переваг, які отримає культурний заклад від участі в проєкті;

2. Обговорення умов участь в проєкті закладів культури;

3. Практична організація доступу представників культурних закладів усіх форм власності до Особистого кабінету проєкту для створення анонсів.

Участь у проєкті для культурних закладів є безкоштовною. Дайте знати про себе в один клік! До зустрічі 27 серпня 2024 року у музеї Івана Франка в Нагуєвичах.

Презентують – Директор Міжнародного Фонду Івана Франка – Ігор Курус і культурний менеджер проєкту від Львівщини – Богдан Лазорак.

Авторський проєкт двох українських художників:

Члена Національної спілки художників України, викладача Підбузької «Малої академія мистецтв ім. Е. Миська», вихідця з Нагуєвич – Левка Микитича та

заслуженого художника України, члена та Національної спілки художників України, лауреата золотої медалі премії Національної спілки художників України ім. Т.Я. Яблонської – Олександра Ніколаєвського.

Проєкт розповідає про життя військовослужбовців ЗСУ, котрі втратили кінцівки на російсько-українській війні. Втратили кінцівки, але не силу духу. Це історія про те, як вони долають себе і повертаються до життя, повертаються до боротьби. Це історія тих, хто вже переміг.

Над виставковим фотографічним проєктом працювали:

Олег Огородник – відомий львівський світливець, з 1991 член Спілки фотохудожників України. В 1995 отримав міжнародне звання AFIAP (художник), а вже в 1998 – міжнародне звання EFIAP (екселенс). З 2004 року є почесним членом Одеської фотографічної асоціації. В 2020 році став Лауреатом премії Василя Пилип’юка.

Ірина Баранська-Вороніна – фотохудожниця. З 2005 року член львівської спілки фотохудожників України У 2013 році нагороджена бронзою Європи у Чеському міжнародному фотосалоні в категорії «Портрет».

Тарас Грень – відомий український військовий журналіст. Брав участь у перших в історії України міжнародних військових навчаннях «Щит миру» у 1994 році. Десять разів у якості начальника та організатора міжнародного об’єднаного пресцентру найбільших у Східній Європі мультинаціональних навчань сухопутних військ «Репід трайдент»  з 2011 по 2021 рік.

Софія Легін – музеєзнавиця, учена секретарка Державного меморіального музею Михайла Грушевського у Львові. Понад двадцять років працює в галузі музейної справи. Співорганізаторка фотографічних фестивалів Львівські Фотофестини у 2019-2023 роках. Співзасновниця відновленого Українського фотографічного товариства (УФОТО) у 2021 р. Дослідниця історії УФОТО.

Роман Метельський – почав фотографувати в 1987 році, відтоді не випускає з рук камеру. В 2010 році заснував сайт Фотографії старого Львова, який на сьогодні входить в десятку кращих фотографічних ресурсів України. В 2021 році став співзасновником та очолив відновлене Українське фотографічне товариство (УФОТО).

Подія організована у співпраці Українського Фотографічного Товариства (УФОТО), Львівського Фотомузею, Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, Львівського освітньо-реабілітаційного центру, Державного Некомерційного Підприємства Центр Комплексної Реабілітації «Галичина», Військово-медичного клінічного центру західного регіону та Львівського палацу мистецтв.

Презентує: керівник проектів «Фотографії старого Львова» і «Львівський Фотомузей», історик фотографії та волонтер Роман Метельський (Львів).

На першому місці в драматичній спадщині Франка стоїть драма з сільського життя в п`яти діях «Украдене щастя». Вперше вона надрукована в журналі «Зоря» у 1894 році і тоді ж вийшла окремим виданням. Поштовхом до написання драми «Украдене щастя», як писав сам Франко, була народна «Пісня про шандаря», яку в 1878 році записала приятелька Франка – Михайлина Рошкевич в Галичині. Розглядові цієї пісні Франко приділив значну увагу в своїй праці «Жіноча неволя в руських піснях народних» (Львів, 1883), а через десять років після того, використавши її сюжетну канву, створив драму «Украдене щастя». Спочатку драма називалася «Жандарм», але на вимогу журі конкурсу, яке не хотіло вступати в конфлікт з австрійською цензурою, автор змінив її назву.