Сьогодні, 27 вересня, в Міжнародний день туризму, в конференц-залі Літературно-меморіальному музеї І. Франка відбулася презентація книги Миколи Іваника «Спацер старими вулицями Трускавця» та ретро-фільму «Спацер по старому Трускавцю».

Розпочався захід з вшанування наших героїв, які загинули визволяючи українську землю від московського окупанта.

У вступному слові директор Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» розповів, що давньоруськість Трускавця втрачена і попередня влада Трускавця знищила стародавнє городище, давши дозвіл збудувати на ньому санаторій «RIXOS», там залишилася невеличка частина цих валів. «Але добре, що місто Трускавець має краєзнавця такого, як Микола Іваник, який носить бренди епохи Петра Франка, сина Івана Франка, вдягає цей костюм і «запилює» всіх, хто приїжджає в… місто Трускавець і відроджує наші традиції».

Микола Іваник презентував свою книжку з таким захопленням, розповідаючи про Трускавець, що навіть сторонній слухач, який ніколи не бував у місті-курорті після його виступу стовідсотково би закохався в Трускавець. Адже він всі свої зусилля присвячує популяризації міста, хоче, щоб про нього дізналися якомога більше людей.

Книгу підготовлено у вигляді екскурсії Трускавцем – права сторона книги це права сторона вулиці, ліва – це ліва сторона вулиці. Подорож книгою складається з семи маршрутів і, як зазначив автор, всі вони є доповненням один одного та формують візуальну уяву про це прекрасне місто.

Пан Микола спрезентував примірник своєї унікальної книги «Спацер старими вулицями Трускавця» для фондів ДІКЗ «Нагуєвичі». Її унікальність полягає в тому, що в ній використано більше вісім сотень світлин Трускавця, багато з яких публікуються вперше.

Опісля відбулася демонстрація фільму «Спацер по старому Трускавці» про історичне минуле курортного міста – фільм, який сприяє промоції Трускавця.

Присутні на презентації учні Нагуєвицької загальноосвітньої спеціальної школи-інтернат отримали багато цікавої інформації та, думаємо, що вчителі навчального закладу організують екскурсію безпосередньо до місць, що були представлені у фільмі, щоб краще пізнати історію рідного краю.

До 160- річчя від дня народження Михайла Коцюбинського у музеї Івана Франка відкрилася контактна книжкова виставка із фондів ДІКЗ «Нагуєвичі». Її підготувала старша наукова співробітниця музею Тетяна Лазорак. Чому контактна? А тому що кожен з відвідувачів може взяти в руки раритетні видання, перегорнути книгу та відчути атмосферу минувщини. Адже представлена література видана ще 70-80 років тому. Так є екземпляри, видані в 1947, 1951, 1954, 1961-му роках. Остання з дарчим підписом «Музею І. Франка від музею М. М. Коцюбинського 15 VI – 1961 р.».

Михайло Михайлович Коцюбинський – український письменник-модерніст, видатний естет і людинознавець, художник слова, майстер імпресіоністичного малюнка. Сонце, природа, людина – три виміри творчості письменника. Народився він 17 вересня 1864 р. у Вінниці в сім’ї дрібного службовця. Його вихованням займалася переважно мати. Саме завдяки її старанням майбутній письменник мав можливість долучитися до зразків високого мистецтва ще з юних літ.

В українську літературу Коцюбинський ввійшов як майстер психологічної прози. Вершинами його художнього стилю критики вважають «Fata Morgana», «Що записано в книгу життя»  (1910), «Тіні забутих предків» (1911). Дослідники творчості письменника називають Коцюбинського майстром психологічної прози, імпресіоністом у літературі, який в останніх новелах доповнив свій характерний стиль елементами неоромантизму. А ще Коцюбинського називають Сонцепоклонником і Соняхом, бо над усе він любив життя, сонце, квіти і дітей. Влітку 1912 року Михайло Коцюбинський написав останній із завершених ним творів – художній нарис «Хвала життю!», пройнятий пафосом перемоги життя над смертю.

Останні новели письменника – «На острові», «Цвіт яблуні» – доповнені елементами неоромантизму. Окремі твори письменника екранізовано й інсценізовано, перекладено мовами багатьох народів світу. Перу М. Коцюбинського належать переклади українською мовою творів Г. Гейне, А. Міцкевича, Е. Ожешко та інших.

Творчість М. Коцюбинського – взірець класичного реалізму, художньої майстерності, школа для багатьох молодих митців. Письменник уміло розкривав психологію своїх героїв, створював пейзажі з соціально-психологічним забарвленням. Він глибоко знав і вивчав життя, був кровно пов’язаний з народом, самовіддано йому служив. Твори М. Коцюбинського ще за його життя були широко відомі як в Україні, так і за її межами. За кордоном їх друкували польською, чеською, молдавською, шведською, німецькою, французькою та іншими мовами.

Любов до подорожей властива людській природі — вони допомагають нам відволіктися від буденності, очистити свідомість та знайти душевний спокій. Крім того, де ще можна дізнатися стільки нового, як у мандрівках досі незнаними місцями,  знайомлячись з іншими людьми та культурами? Недарма існує думка, що найкращий спосіб витратити вільний час і гроші — це поїхати в туристичну подорож.

Щороку у вересні відзначають Всесвітній день туризму. То ж у Державному історико-культурному заповіднику «Нагуєвичі» відбулася презентація «Незвичайні види туризму», яку підготувала та провела наукова співробітниця музею Любов Плюйко. Для юних відвідувачів вона розповіла, які ж бувають різноманітні види туризму, і провела відкрите опитування хто якому виду туризму надає перевагу. Отже, буває:

Екологічний туризм. Прихильники цього виду туризму духовно збагачуються від спілкування з природою наодинці. Як правило, готелем екотуристів служить хатина в національному заповіднику, а сусідами – дикі звірі. Мета – споглядати з безпечної відстані і не нашкодити.

Сільський туризм. Сільський або зелений туризм – це проведення вільного часу в сільському середовищі, якому притаманна відповідна забудова, сільський побут і мальовничий ландшафт.

Літературний туризм (книжковий туризм). Це різновид туризму, метою якого є відвідування місцевостей, пов’язаних зі всесвітньою літературною творчістю. Літературний туризм на батьківщину улюбленого автора чи вигаданого персонажа, захоплює багатьох людей зі всього світу.

Гастрономічний туризм. Кулінарні курси і етнічні ресторани є скрізь, але знайомитися з рецептами національних кухонь цікавіше на їх батьківщині.

Духовний туризм. Мета духовного туризму не стільки змінити обстановку, скільки змінити себе. Це аскетичний вид подорожей для тих, хто хоче знайти внутрішню гармонію і привести думки в порядок.

Фестивальний туризм. Меломани практикують інший вид туризму – фестивальний. Причому в Європі за одну відпустку можна побувати відразу на декількох концертах. Багато фестивалів йдуть по три дні, тому поблизу сцени облаштовують кемпінги і стоянки для трейлерів.

Археологічний туризм. Археологічний туризм – це різновид туризму, метою якого є відвідування місцевості, пов’язаної з археологією та археологічними розкопками. Під час таких поїздок туристи не лише можуть прослухати лекцію професійного археолога, але і доторкнутися до предметів сивої давнини.

Похмурий туризм Його також називають «темним», «чорним» або дарк-туризмом. Сенс в подорожах по місцях, пов’язаних зі смертю, руйнуваннями, містикою і трагедіями. 

Індустріальний туризм. Індустріальні туристи – це дігери, які вивчають метро і підземні комунікації, руфери, які гуляють по дахах, і сталкери, які проникають на занедбані об’єкти, причому не тільки промислові.

У четвер, 5 вересня, в музеї історії міста-курорту Трускавця відбулася чергова презентація мандрівної книги «Країна солі і нафти»: описи подорожей Дрогобиччиною у 1768–1914 роках. Студії. Документи. Матеріали». Попередньо презентації відбулися в Літературно-меморіальному музеї Івана Франка в Нагуєвичах, де всі автори книги – директор Державного історико-культурного заповідника Нагуєвичі та викладач ДДПУ імені Івана Франка Богдан Лазорак, доцент факультету соціальних і гуманітарних наук Колегіуму Вітелона Державного університету в Легниці, кандидат історичних наук доктор Беата Скварек та старший науковий співробітник ДІКЗ «Нагуєвичі» Тетяна Лазорак представили свій вклад в роботу над цією книгою. Наступні презентації відбулися у Львівському Фотомузеї та Дрогобицькій центральній бібліотеці ім. В. Чорновола.

Захід розпочався з хвилини мовчання в пам’ять про загиблих мирних жителів Львова, Полтави, Харкова, Кривого Рогу та інших міст і сіл, які загинули в результаті останніх варварських бомбардувань північної недодержави та наших воїнів, які віддали своє життя, боронячи нашу землю від ненависних окупантів.

Директор музею історії міста-курорту Трускавця Галина Коваль представила автора монографії Богдана Лазорака та надала йому слово.

Богдан Лазорак коротко ознайомив присутніх про розділи, які увійшли до книги та більш детально розповів про ті фрагменти монографії, що стосуються подорожам до Трускавця, Борислава, Стебника, Урича, Підгородців та сусідніх населених пунктів.

Також він розповів, що ця книга є завершенням трилогії монографій із серії «Доба Франка», запланованих у рамках проєкту «Від землі Вітелона до землі Івана Франка», до складу якої раніше увійшли книги «Ян Нєвядомський (1840-1914) – його роль у житті Дрогобича» і «Дрогобич і дрогобицька земля у 1914-1919 рр. Дослідження історії міста та регіону».

Слід відзначити, що всі ці три книги вийшли у співпраці науковців Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі», Державного закладу вищої освіти Колегіуму Вітелона в Лєгниці та Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка.

Як завжди неперевершеним був виступ Народного театру ім. Лесі Українки Дрогобицького Народного дому ім. Івана Франка. Постановка п’єси «Мойсей України. За крок до останньої сповіді» викликала захоплення у тих, хто цього дня завітав до музею історії міста-курорту Трускавця. Ще довго глядачі своїми оплесками не відпускали акторів: Івана Сеха, Аллу Мельничук, Андрія Юркевича та Богданчика Зварича.