У музеї Івана Франка в Нагуєвичах відкрилася виставка робіт Лідії Крипак-Уварової «Лабіринт»

Шедевральні роботи Лідії Крипак-Уварової раніше можна було побачити в Дрогобичі та Львові, Рогатині та Болехові, Івано-Франківську та Калуші, Трускавці та Стрию. Сьогодні, 29 липня, художниця представила свої роботи «Червона дама», «Викрадення Європи», «Чортополох», «Шум», «Вогняний переполох» на землі Івана Франка і їх вперше побачили гості Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі», які завітали на відкриття виставки талановитої місткині. Навіть одна виставкова зала музею не могла вмістити роботи цієї талановитої місткині.

Відкриваючи виставку заступниця директора з наукової роботи ДІКЗ «Нагуєвичі» Лілія Хміль відкрила таємницю, що вони з авторкою виставки навчалися на одному факультеті Дрогобицького педагогічного університету та сказала: «Тішуся, що пані Лідія сьогодні тут, з нами, тішуся, що ми можемо побачити її прекрасні роботи в такий складний час для України, коли кожен з нас долучається до загальної боротьби. Кажуть, що найтяжчий гріх – це зневіра. І маю надію, що ніхто з нас не буде мати зневіри в серці.»

Чоловік майстрині Андрій Уваров розповів, що, працюючи над роботами зі шкіри, дружина надихається міфами та казками, які полюбила ще з дитинства, а останні трагічні події вторгнення московітів 24 лютого спонукали її до створення нових робіт, зокрема однієї з них, як «Морок». А попередню свою шкіряну роботу «Шум» дружина створила після «прослуховування» пісні гурту Go-A, який минулого року представляв Україну на Євробаченні. Майстриня, маючи ще з дитинства серйозні проблеми зі слухом, відчула композицію по своєму і сприйняла її, як зелений шум та створила унікальну роботу, передаючи власні асоціації.

Дуже теплі слова прозвучали від подруги пані Лідії Ольги Діденко та її вчительки Віри Шатинської, які привітали місткиню з відкриттям виставки. Зокрема пані Ольга зазначила: « Чи не в кожній роботі можна побачити постать жінки… Ця сила жіночої енергії потрібна тепер нашим воїнам, нашим хлопцям, нашій Україні. Якщо наші воїни зараз бережуть нас на передовій, то жінка повинна берегти тил.»

Виставка чергове яскраве твердження, що ми – нездоланні й нескорені, що й час, коли лунають вибухи й кричать гармати, мистецтво не мовчить – теж бореться й доводить, що ми є, що воно теж бореться. Мало хто заперечить, що для митця неабияке значення має не просто виставка, але й важить, де роботи виставлені. Символічно в цей складний для кожного українця час експонувати роботи надзвичайно сильної духом жінки у стінах Франкового музею.

Пані Лідія, попри те, що вона – мама чотирьох дітей, творити не припиняє й щоразу знаходить в уяві нові картини і образи. Саме займаючись улюбленої справою художниця відчуває себе по-справжньому щасливою.

Довідково: Майстриня народилася й проживає в Дрогобичі. 2000 року закінчила навчання в Стрийському художньому технічно-професійному училищі, а вже у 2003 році – в Дрогобицькому педагогічному університеті імені Івана Франка, факультет образотворчого мистецтва. Паралельно з навчанням займалася творчою роботою над гранітом. Також шукала й інші види художніх технік та експериментувала з ними. Робила ікебани з сухотрав, захоплювалася графікою, писала картини на стружці. Останнє захоплення місткині – створення картин з натуральної шкіри – стало її постійною роботою.