Лекція-презентація «Як Іван Франко балотувався до віденського сейму та австрійського парламенту»

Франко писав: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями – не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…».

Цими словами, сьогодні 26 жовтня, розпочала лекцію-презентацію «Як Іван Франко балотувався до віденського сейму та австрійського парламенту» заступниця директора з наукової роботи Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» Лілія Хміль. Перед цим вона акцентувала увагу юним відвідувачам з Самбірщини на експонатах, що знаходяться в музеї та пов’язані з темою лекції.

Зокрема, пані Лілія розповіла, що в 1895, 1897 і 1898 роках Радикальна партія висувала Івана Франка на посла до віденського сейму та австрійського парламенту. Але 31 жовтня 1895 року підкуплені та застрашені виборці тернопільської округи продали свої голоси на користь владного урядового кандидата графа Пінінського. Так українці зрадили вперше свого найпопулярнішого в Галичині представника.

Проблема була в тім, що селяни, на яких і зробили ставку молоді радикали, масово продавали голоси.

Як висловився один з дослідників життя Івана Франка, що у 1895 році селяни-хруні, а так називалися ті, хто продавав своїх голоси, бо «хрунь» – це свиня, на виборах з’їли 70 км ковбаси. Уявіть, собі – 70 кілометрів!!!

Вже у 1897-му році його висунули на окрузі Перемишль-Дрогобич, де офіційним потужним суперником проти нього виступив заступник секретаря галицького сейму шляхтич Вітовт Левицький. Іванові Франку влада противилася у проведенні будь-яких агітаційних зустрічах з виборцями. Так Франко хотів у Дрогобичі скликати передвиборчий мітинг, але у старостві заявили йому, що треба раніше написати прохання. Дозвіл міг прийти не раніш трьох днів, до того ж йому натякнули, що в місті мовляв, немає відповідної зали.

Влітку 1898-го року Іван Франко втретє був серед кандидатів до австрійського парламенту від Радикальної партії на додаткових виборах в окрузі Тернопіль–Збараж–Скалат.

Щоразу Франкові до перемоги не вистачало кілька десятків голосів: то 30, то 50.

Після продажності, підкупу, лицемірства, політичних амбіцій, зажерливості і третьої зради українців у Тернополі Іван Франко цілком зійшов з політичної арени.

І коли дружина, Ольга Хоружинська підвела підсумок його політичній кар’єрі: «Чи не казала я тобі? Бачиш, скільки прикростей? Кандидатом ти був, а депутатом не будеш!», Франко спокійно відповів: «А я не шкодую. Ніяка праця не пропадає даремно! Це ж була праця з народом. Це цвіт, який дасть плоди…»