Тематична екскурсія в підземеллі Літературно-меморіального музею, де експонується посмертна маска І. Франка «Некрологи на смерть І. Франка»

Смерть Франка сколихнула громадськість тієї епохи і відгомін про це прокотився численними некрологами не лише у місцевій, але і в європейській пресі – німецькій, польській, чеській, угорській, французькій, хорватській та інших. Про це розповіла наукова співробітниця музею Марія Шутко під час тематичної екскурсії «Некрологи на смерть І. Франка».

Принагідно сказати, що ця екскурсія відбувалася в підземеллі Літературно-меморіального музею І. Франка, тут зберігається посмертна маска Каменяра. Щоб потрапити сюди потрібно пройти сходами вниз, де розміщені портрети франкової родини, зображених у філософському баченні польського художника Пйотра Луціана та репродукції некрологів про смерть Івана Франка, що публікувалися в тогочасних газетах. Тому сама атмосфера якоїсь таємничості ще більше зацікавила дітей.

Продовжуючи розповідь Марія Шутко зазначила, що Іван Франко помер у віці 59 років 28 травня 1916 року о 16 годині, тому настінний годинник в цій кімнаті показує час смерті українського генія. Переважна більшість часописів, в яких опубліковано некрологи – це були суспільно-політичні видання. Структура вміщених на їх шпальтах матеріалів є подібною: короткий життєпис, перелік основних творів і наукових праць, відомості про видавничу та редакторську діяльність, працю на ниві політичної просвіти нації.

Бібліографію некрологів, вміщених в українських і зарубіжних часописах, зібрав Іван Калинович у «Шляхах»  з докладними відомостями про українські та зарубіжні видання, адже «сумні похоронні звуки луною пронесли ся по широкому світї, сповіщаючи всьому европейському миру про смерть «князя української поезії й науки».

Серед українських видань це «Буковина», «Вістник Союза Визволення України», «Громадський Голос», «Діло», «Нива», «Свобода», «Українське Слово», «Шляхи» та ін., з іноземних згадано тут низку німецьких, польських, болгарських, чеських, хорватських часописів. Труднощі укладення вичерпного реєстру були зумовлені обставинами війни. Так, редакція газети «Свобода» (Джерсі-Сіті), надрукувала некролог аж 8 липня, зауважуючи, що ця сумна вістка дійшла до неї аж із чужих часописів, бо через воєнну завірюху навіть сумні звістки з рідного краю не доходять.

Під час панахиди співав чоловічий хор з 80 учасників, труну несли січові стрільці, а відкривала ходу українська молодь. Вулицями пливла незліченна кількість вінків від друзів, політичних і громадських організацій і товариств. Такого похорону тодішній Львів ще не бачив.

Українська громада вшановувала свого генія.