Семінар-презентація «Взаємини Івана Франка та Михайла Коцюбинського»

Напередодні 158-ї річниці від дня народження Михайла Коцюбинського, 15 вересня в Державному історико-культурному заповіднику «Нагуєвичі» відбувся цікавий семінар-презентація «Взаємини Івана Франка та Михайла Коцюбинського». Ми, як правило, знаємо біографії українських письменників зі шкільної програми, а якщо комусь необхідно глибше вивчити – користуємося послугами Інтернету. Але ж ніхто, або, майже ніхто, не ставить собі запитання: «А які взаємовідносини були між корифеями української літератури кінця ХІХ, початку ХХ століття?». Це ми зараз знаємо, яку унікальну літературну спадщину вони залишили по собі, а тоді вони були молоді чи дещо старші письменники та поети, які у спілкуванні між собою ділилися творчими здобутками, радилися щодо того чи іншого твору, навіть критикували, адже це – частина творчого процесу.

Тож, сьогодні, науковий співробітник музею Галина Топільницька, на основі досліджень листування Івана Франка та Михайла Коцюбинського провела аналіз, як відгукувався Франко про свого молодшого колегу на початку їхнього знайомства, і вже тоді, коли Коцюбинський написав свої відомі твори. Окрім цього, в музеї розгорнута виставка книг – казок Михайла Коцюбинського та його листування.

Пані Галина, зокрема, розповіла, що основним джерелом для висвітлення теми семінару є листування двох письменників. Збереглося три листи І.Я. Франка до М. М. Коцюбинського та дванадцять листів Михайло Михайловича до Івана Яковича.

Також Іван Франко часто відгукувався про Михайла Коцюбинського у своїх статтях і рецензіях. Найперша згадка про  молодого талановитого письменника відстежується у статті «Наше літературне життя в 1882 році». У своїх листах І. Франко висловлює щиру повагу до Коцюбинського, зокрема у листі до дружини письменника В. І. Дейші читаємо: «Я так щиро поважаю Вашого мужа й так високо ціную його талант, що Ваша просьба – написати передмову до збірного видання його оповідань мала для мене надто багато принадного, щоб я міг був відразу відмовити на неї. І справді я поривався кілька разів написати передмову, та що ж не виходило те, що бажалось би сказати, а сказати щось шаблонове – й за себе соромно й було б зневажливо для самої книжки».

У 1894-1897 рр. у Львові публікується журнал «Життя і слово». Іван Франко був редактором цього журналу, а його видавцем була Франкова дружина Ольга. З листування Коцюбинського із М. Вороним довідуємося, що другий часто передавав у своїх листах вітання  від імені Франка. З листа датованого червнем 1896 року довідуємось, що Франко запросив Коцюбинського до співробітництва у вище згаданому журналі: «Крім белетристики, мені були б пожадані праці про просвіту, соціальний і громадський побут нашого народу, а надто критика літературна та дописи про біжучі факти». У цей період Іван Франко уже сприймав Михайла Коцюбинського, як авторитетного і талановитого письменника, друга, вислав у подарунок щойно надруковані книги. Слід зазначити, що у бібліотеці Коцюбинського зберігалося 42 книги Івана Яковича. Дві з цих книг підписані власноручно Франком.

Франко зазначив, що твори Коцюбинського дають високе естетичне задоволення. Письменник не обмежується описом етнографічних подробиць і побуту, а ставить вище загальнолюдські  питання тогочасного життя. Адже, кожен образ Коцюбинського – це, насамперед, індивідуальність, котра мріє і думає, прагне кращого, свободи та справедливості. Ще однією характерною рисою творів Коцюбинського, на яку звертає увагу Франко, – це ліризм. Це особлива творча манера Коцюбинського, яка властива йому з перших кроків його літературної діяльності. І. Франко також зауважує м’якість колориту та завершеність композиції його творів, що створюють особливу манеру письменника.

В 1897 році відбулось святкування 25 річниці літературної діяльності Івана Яковича Франка. М. Коцюбинський пише статтю «До 25-літнього ювілею Франка – найталановитішого й найбільш популярного з сучасних українських письменників», котру планував подати до збірника «Привіт І. Франку в 25-літній ювілей». Та на жаль, стаття залишилась незавершеною.

У 1903 році М. М. Коцюбинський запросив І. Я. Франка взяти участь в альманасі «З потоку життя». Франку було запропоновано розмістити там свої ще не надруковані твори. З листа від червня 1903 року дізнаємося, що Франко з радістю відгукнувся на цю пропозицію та надіслав томик своїх творів «Малий Мирон і інші оповідання»

Коли стало відомо про хворобу Івана Франка, Коцюбинський організовує лотерею в статистичному бюро, щоб усі виручені кошти передати хворому. До цієї справи він залучив широке коло знайомих та друзів, колег по громадській роботі в межах Чернігівської губернії. Усі зібрані кошти були передані на лікування І. Франка.

Протягом 1910-1912рр. Михайло Коцюбинський відпочивав у Криворівні на Гуцульщині, де не раз зустрічався із І. Франком. Іван Якович допомагав йому збирати матеріал про гуцулів, пояснював деякі їх звичаї, надавав етнографічні та літературні консультації. Саме там в Михайла Коцюбинського народилася ідея написання повісті «Тіні забутих предків», яка була екранізована у 1964 році Сергієм Парджановим та на сьогодні входить у сотню найкращих фільмів світового кіно.

Слід зауважити, що у родині Коцюбинських усі зачитувалися творами Івана Яковича Франка. Усі члени родини ставилися з великою повагою до цієї особистості. Дочка письменника Ірина Коцюбинська у своїх спогадах про батька пише: «Тата дуже вражала спостережливість Івана Яковича. Йому надзвичайно подобалося Франкове оповідання «Щука». Він жартома говорив, що Франко, без сумніву, мусив сам плавати сере риб»

У 1907 році М. Коцюбинський організував Франківський вечір у Чернігівській просвіті. Письменник поставився до організації заходу дуже трепетно та з особливою увагою. Саме до цієї події було підготовлено реферат із зачитуванням творів Франка. Також було запрошено хор, до музичних номерів долучився також Микола Лисенко, декламувалися вірші Т. Шевченка та байки Л. Глібова. З цього можна зробити висновок, що головним завданням свята було прагнення ознайомити широкі кола громадськості з життям та творчістю Івана Яковича Франка. Слід зауважити, що місцева влада була занепокоєна подібним демаршем. Губернатор виключив М. Коцюбинського і його дружину з «Просвіти». Причиною був саме зачитаний реферат.

Варто трішки детальніше зупинитися на головних тезах даного реферату: «Сьогодні я хочу познайомити вас з одним з найкращих українських письменників – з Іваном Франком. Перед вами портрет Франка. Те, що ви бачите, хотів би трохи доповнити. Невеликий, хоч сильний мужчина. Високе чоло, сірі, трохи холодні очі, в лініях бороди щось енергічне, уперте. Рудувате волосся непокірливо пнеться, вуси стирчать. Скромно одягнений, він тихий і непомітний, поки мовчить. А заговорить — і вас здивує, як ця невисока фігура росте й росте перед вами, мов у казці. Вам стане тепло й ясно од світла його очей, а його мова здається не словом, а сталлю, що б’є об кремінь і сипле іскри. Сильна, уперта натура, яка цілою вийшла з житейського бою!»

Завершує М. М. Коцюбинський так: «Я хотів би скінчити свій реферат, а мені трудно розстатися з Франком, бо я так мало сказав про нього. Така колосальна фігура заслуговує на більшу увагу, потребує більшої праці. Але я був би дуже щасливий, коли б отсих кілька моїх слів змогли викликати у вас інтерес до Франка, і ті, хто його не читав ще, самі познайомились з борцем – поетом . Тоді до них заговорив би могучим голосом сам Франко, заговорив би не моїми блідими словами, а своїм дзвінким, як кованим, словом. Тоді він розгорнув би перед ними все багатство своєї душі, всю красу свого таланту і загрів би їх вогнем свого неспокійного, великого духу!».

Отож, міцна творча співпраця та дружба була надзвичайно важливою. Вона мала вплив на обох письменників. Для Михайла Коцюбинського Іван Франко став взірцем сильної людини, яка все життя боролася за свої погляди, орієнтиром та наставником у власній літературній та громадській роботі.