До дня українського кіно в музеї демонструвався фільм «Захар Беркут»

До дня українського кіно в музеї демонструвався фільм «Захар Беркут»

Напередодні Дня українського кіно в Державному історико-культурному заповіднику «Нагуєвичі» відбувся перегляд фільму «Захар Беркут». Цей фільм, як ніколи актуальний і сьогодні, коли, практично, та ж сама східна орда руйнує наші міста, вбиває наших людей. Історія українського кіно сягає далекого 1896 року, коли у Харкові фотограф Альфред Федецький зняв кілька хронікальних сюжетів. А вже в грудні він влаштував перший український кіносеанс у Харківському оперному театрі.

Видатні режисери українського кіно, такі як Олександр Довженко, Іван Кавалерідзе, Марк Донський, Сергій Параджанов, Леонід Биков, Леонід Осика, Іван Миколайчук та інші назавжди увійшли в літопис світового кінематографу.

Цікавою є передісторія написання Іваном Франком твору «Захар Беркут». Так на початку 1882 року у листі до свого приятеля Івана Білея Іван Якович ділився своїми творчими планами: «Думка в мене була – написати повість … історично-сенсаційно-реальну, та що, вже ось пару місяців ношуся з нею, як дурний з ступою, а навіть зачати ще не вспів. Чи вспію ж восени скінчити, і взагалі, чи буде з тої кози м’ясо?». Невідомо, чи перейшов би Іван Якович від слів до діл, якби не конкурс. Так, літературний тематичний конкурс. 27 вересня 1882 року Львівський часопис «Зоря» оголосив конкурс, в умовах якого було зазначено: «Темат до повістей належить брати з нашого народного життя, будь теперішнього, будь минувшого, з життя інтелігенції або з життя сільського люду; по можності переважати повинна сторона ідеальна, єсли тільки не віддаляється від правди. Світлі прояви нашого життя, яко взірці, достойні загального наслідування, будуть для нас найбільше пожаданим матеріалом». Як винагороду переможцеві журнал обіцяв «платити за лист печаті по 20-25 золотих ринських». Упродовж півтора місяця Франко працював над текстом. Зрештою, у 1883 році він отримав премію за твір, який було надруковано у «Зорі» під назвою «Захаръ Беркутъ. Образъ громадского житя карпатскои Руси въ XIII вѣцѣ».

У сюжеті стрічки розповідається про 1241 рік, коли монгольська орда на чолі з ханом Бурундою рухається на захід, винищуючи усе на своєму шляху. Дійшовши до високих Карпатських гір, військо зупиняється біля підніжжя. Уночі кілька місцевих мисливців – брати Беркути потайки пробираються в табір та звільняють полонених. Несамовитий від люті хан вирішує помститися горянам і знищити карпатські поселення. Для цього знаходить зрадника серед місцевих жителів, який відкриває йому таємний прохід у горах. Проте невеличка громада гірських мисливців під керівництвом Захара Беркута мужньо і назавжди зупиняє численного ворога.

Виконавець головної ролі Роберт Патрік погодився зніматися у фільмі, тому що йому сподобалися сюжет і тематика стрічки, образ головного героя Захара Беркута – мужнього та сміливого захисника свого народу, котрий, ризикуючи власним життям, бореться за його свободу. Як він сказав: «Історія Захара Беркута – про кожного з нас. Вона змушує замислитися над тим, що ми робитимемо, коли наше життя опиниться під загрозою. Чи будемо втікати, чи будемо боротися й відстоювати те, у що віримо. Найближчою в образі Захара для мене виявилася саме його воля до боротьби за свою свободу».

Повість Івана Франка є легендою, і у фільмі, зрозуміло, створено метафоричний образ, але на основі українських мотивів. Драматургія така ж, як і в Івана Франка, що є свідченням світової драматургії, котра завжди залишиться актуальною. Головна мета кінофільму передати емоції і наміри героїв – пристрасть, сподівання, надії, відстоювання гідності, права на власне життя, на вибір і свободу.

Слова Захара Беркута, тухольського старійшини, залишаються актуальними і досі: «Нинішня наша побіда велике діло для нас. Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю. Уважайте добре на се! Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас».

І Україна нині відстоює саме ці цінності!