Виставка «Марки як зброя» пропонує ознайомитися з Підпільною Поштою України

Виставка «Марки як зброя» пропонує ознайомитися з Підпільною Поштою України

До Всесвітнього дня пошти, сьогодні, 9 жовтня, у виставковому залі музею із фондів ДІКЗ «Нагуєвичі» відкрилася філателістична виставка під назвою «Марки як зброя». Представлені марки видавництва Підпільної Пошти України, яка була заснована уродженцем Дрогобича Любомиром Рихтицьким в еміграції в Мюнхені після Другої світової війни і діяла з 1949 р. по 1983 р.

ППУ… Ця абревіатура є абсолютно невідомою для українського загалу. Виняток може складати хіба невелика частина громадян, які десь випадково чули про її існування або ж філателістів, які спеціально зацікавлені цією тематикою. Розшифровується ППУ – Підпільна Пошта України. І тут виникає чимало запитань: чому “підпільна”, якої “України”, де, коли і яким чином вона функціонувала. ППУ була створена на еміґрації після Другої світової війни під патронатом Закордонних Частин ОУН(р) і діяла в період між 1949 та 1983 рр. Заснована вона в Західній Німеччині з осідком у Мюнхені, хоча видання виходили у світ в друкарнях різних міст Німеччини – Мюнхена, Реґенсбурґу, Нового Ульму. З початком 1960-х рр. видання ППУ почали виходити також на Американському континенті (Чікаґо). Впродовж усіх років діяльності ППУ її промотором і невтомним трудівником був Степан Любомир Рихтицький, із смертю якого у 1983 р. Підпільна Пошта припинила своє існування.

З якою метою була заснована ППУ? Видання поштових марок для будь-якої країни виконує дві головні функції. По-перше, марка чи блок, які наклеюють на поштову кореспонденцію, є посвідкою оплати відповідних кур’єрських послуг доставки цієї кореспонденції до адресата. По-друге, що згодом у поштовій справі виявилось не менш важливим, через ці мініатюрні видання держава-емітент пропагує всередині власної країни, а також на світовому рівні свої досягнення, історію, культуру, визначні місця, властиво свій вклад у світовий цивілізаційний процес. Зрозуміло, що успішно виконувати ці функції можуть лише державні поштові служби, або ж, інакше кажучи, нації, що мають державну незалежність. Як це не парадоксально, але ППУ, будучи недержавною поштою, впродовж трьох з половиною десятиліть більшою чи меншою мірою намагалась сповняти обидва ці завдання. Українські еміґранти у вільному світі наклеювали на конверти поряд з офіційними державними марками країни, звідки відправлялась поштова кореспонденція, також і марки ППУ. І хоча для цієї держави марки Підпільної Пошти не виконували ролі посвідки про сплату поштових послуг, проте в свідомості закордонних українців це було саме так. В очах української діаспори це виглядало наче ППУ “орендує” поштові структури вільних держав світу. При цьому кожен, хто розповсюджував чи використовував марки ППУ, чітко усвідомлював, що таким чином він складає кошти для матеріальної підтримки підпілля ОУН і збройної визвольної боротьби на теренах України. Відомо також, що через кур’єрів деякі видання Підпільної Пошти вдалось передати в Україну; їх використовували у підпіллі для маркування листів на землях Батьківщини, а також кореспонденції, призначеної для ЗЧ ОУН і ЗП УГВР.

Поряд з тим винятково важливим завданням для ППУ і ОУН було ідеологічно-пропагандивне значення цих видань, і воно було сповнено бездоганно. Ідеологічний вплив марок Підпільної Пошти проявлявся впродовж багатьох років в різних площинах, що є предметом окремого наукового дослідження. Тут згадаємо лише дві найважливіші сфери, в яких ППУ діяла найбільш ефективно. Це – українська діаспора та світова спільнота.

Своїми виданнями ППУ скріплювала у свідомості українців переконання, що Україна не зламана, вона продовжує боротись і ця боротьба в кількасотлітній перспективі змагань українського народу за волю є лише етапом, який, рано чи пізно, приведе до повного і остаточного визволення Батьківщини. І саме так розуміли українці діаспори у виданнях ППУ екскурси в історію та культуру України, вінцем яких була визвольна боротьба останніх років і учасником якої стало їхнє покоління.

Знаючи, що якісні і фахові філателістичні видання мають доволі широкий резонанс в цивілізованому світі, Підпільна Пошта не пропускала жодної нагоди, щоби нагадати народам світу про підневільне рабське становище української нації, жахливі злочини проти українців і проти цивілізації в цілому, які Москва чинила в минулому і продовжує чинити надалі.

Але це є правдивий факт, як правдивим є і те, що ППУ була єдиною у світі підпільною поштою, яка справно функціонувала!

Кількість видань ППУ приголомшує. Видавцям ППУ може позаздрити багато держав, чиї видання залишаються, в порівнянні, далеко позаду. За час свого існування ППУ видала майже 3700 основних типів своїх марок, а коли взяти до уваги, що майже всі її видання появлялися у двох варіантах, зубковані й незубковані, то можна припустити, що всіх цих марок було приблизно 7000!