Музейні рефлексіїї – запорука успішних взаємодій музейних закладів

Будь-яка співпраця музейників, успішні взаємодії музейних закладів завжди приносить позитивні результати. Важливими є ознайомчі поїздки музейників до своїх колег, так звані музейні рефлексії – зустрічі-обговорення актуальних питань, які виникають в теперішній ситуації, коли в країні йде війна. Вони є майданчиком для обміну враженнями та неформального спілкування.

Вчора наукові працівники, керівництво Державного історико-культурного заповідника «Нагуєвичі» відвідали ряд музеїв, серед яких Стрийський краєзнавчий музей «Верховина», меморіальний комплекс «Борцям за волю України» в Стрию, Державний історико-культурний заповідник «Тустань», культурний центр «Хата у Глибокім» в Уричі та замок Бруницьких в селі Підгірці Стрийського району. Про те, як відбувається відновлення замку розповів директор музею «Верховина» Микола Закусов. Цікавою є також історія замку, його власників та колись унікального парку, де росли десятки видів рідкісних видів дерев.

Точно невідомо, коли і хто вперше побудував палац в Підгірцях Стрийського району. Знаємо, що ще в XVII столітті тут полював і приймав гостей польський король Ян Собеський, який згодом подарував маєток шляхтичу Печару, за те, що той врятував королю життя.

Уже в першій половині XVIII ст. власником села і замку стає Юзеф Яблоновський. Після нього тут господарювали ще низка особистостей аж поки в 1817 році Підгірці не викупив Юзеф Бруницький. На той час замок був уже майже зруйнований. Нові власники зберегли те, що вціліло, добудували два крила з вежами, перепланували парк, що оточував маєток ще з часів Яблоновських. На нижньому поверсі в північній частині знаходилися господарські приміщення, а решту займали житлові кімнати.

За часів Бруницьких палац був гарно декорований орнаментованими шпалерами, картинами, статуями, канделябрами. За однією з легенд в центральному салоні замість стелі навіть був величезний акваріум. У маєтку була бібліотека, де зберігалося понад 1000 томів видань і архівних матеріалів; пивниці для вина та лабіринти підземних ходів.

Бруницькі володіли палацом до 1939 року. З приходом радянської влади його розграбували і перетворили на школу-інтернат. Потім у приміщенні облаштували Сільську раду та Рибгосп. З часів Незалежності палац не використовувався і занепадав. У 2014 його викупили три родини зі Львівщини і вже вісім років працюють над відновленням пам’ятки.

Делегація з музею Івана Франка мала змогу ознайомитися з цією унікальною пам’яткою, яку на щастя вдалося зберегти.