Представники ДІКЗ «Нагуєвичі» взяли участь у підготовці виставки «Українці – праведники світу»

В неділю, 5 березня, в Хоральній синагозі міста Дрогобича відкрилася виставка «Українці – праведники світу», присвячена тим, хто в роки Голокосту, ризикуючи своїм життям рятував євреїв. Підготували та провели виставку Благодійний фонд «Коло», Народний музей України, Дрогобицька іудейська громада. Також участь у підготовці матеріалів взяв і Державний історико-культурний заповідник «Нагуєвичі», зокрема наукова співробітниця музею Марія Шутко. Вона описала одну із сторінок життя родини Івана Франка – про Розалію Кімакович, дружину Миколи Франка, небожа великого українського письменника і громадського діяча Івана Франка.

Микола був першим головою сільради в Нагуєвичах, депутатом народних зборів 1939 року, а згодом депутатом Дрогобицької обласної ради. Незадовго до наступу німецьких військ Миколу хотіли евакуювати, але він відмовився покидати рідне село. Влітку 1941 року його затримали і розстріляли.

Розалія Франко залишилась з малими дітьми сама. Їй довелось нелегко. Мусила пішки носити молоко до Дрогобича, щоб заробити на шматок хліба. Одного разу в Дрогобичі під час чергової поїздки на ринкову площу до неї звернулися євреї, яким вона носила молоко на продаж Вони боялися загинути в гетто або концтаборі й просили переховувати їхню родину. Жінка погодилася. Розалія переховувала їх у своїй пивниці. Це були батько і син.

За деякий час сховок було викрито, адже навесні 1944 року вона прихистила фольксдойчів, які емігрували зі своїми кіньми та господарством на захід. Одного разу, коли Розалія пішла до сестри, німецькі колоністи самі залишилися на подвір’ї і побачили євреїв. Їм, проте вдалося втекти, а Розалію арештували вже наступного дня. Привезли Розалію Франко до села Лішня, де був відділок гестапо, а через три дні перевезли до Дрогобицької в’язниці. Одного дня дочка Стефа пішла віднести матері хліба. Від знайомих людей довідалася, що її маму бачили на Ринковій площі, хтось казав, що її перевели до іншої в’язниці. Дівчина чимдуж побігла на площу Ринок та запізнилася. Маму живою вже не застала, тільки бачила, як фашист дострілював вбитих. Того червневого дня 1944 року двоє дітей Миколи і Розалії залишилися круглими сиротами.

Ключовим моментом для визнання Розалію Франко рятівницею євреїв є спогади тих представників єврейської спільноти, хто вижив завдяки її героїчному вчинку. Так, до нашого часу збереглися спогади Генрика Гоффмана, які були опубліковані в 1999 році в Любліні під назвою «З Дрогобича до Обіцяної землі».

Праведник світу – це почесне звання, яке надають від імені Ізраїлю представникам різних національностей та віросповідань. Сам вислів «Праведник народів світу» є рабиністичним. Його використовують щодо неєвреїв, які, з ризиком для власного життя, простягли руку допомоги євреям у важкі часи. На сьогодні Праведниками народів світу є громадяни 44-х країн. Україна посідає четверте місце у світі за кількістю Праведників народів світу (після Польщі, Голландії та Франції). Наразі наявні дані про 2 690 таких героїв, які ризикували своїм життям та життям своїх близьких і рятували євреїв від нацистських вбивць.

На відкритті виставки виступили Леонід Гольберг, представник Благодійного фонду «Коло» Олександр Юрков, Михайло Снятинський (батько якого – Тарас Снятинський врятував у роки війни єврейську родину) та о. Ігор Цмоканич.

Про такі сторінки нашої історії необхідно пам’ятати.