Дорогі друзі та шанувальники музею Франка! Карантин вніс корективи у наше життя, зокрема, і у життя учнів та студентів.
Дорогі друзі та шанувальники музею Франка! Карантин вніс корективи у наше життя, зокрема, і у життя учнів та студентів. Тому ми вирішили запровадити нову рубрику для школярів (і не тільки ) – «Навчання з (за) Франком». Ми висвітлюватимемо цікаву інформацію про навчання нашого славного земляка, а ви матимете змогу проаналізувати та зробити висновки: коли вчитися легше – тоді чи зараз? Чекатимемо на ваші коментарі та відгуки. Ну що – гайда!
Малий Івась (Мирон, як часто називала його мама) ріс допитливим хлопчиком. Все на світі його цікавило! Задавав своїм батькам так багато запитань! А вони не завжди знали на них відповіді. Отож, коли Івасеві йшов сьомий рік життя, батько віддав його до школи.
«…батько віддав мене до сільської школи, до сусіднього села Ясениці Сільної. У Нагуєвичах є школа ще від 1828р., але далеко, в горішньому кінці села, для того віддано мене в сусіднє село до брата моєї матері, шляхтича «загонового» Павла Кульчицького, досить бідного селянина і одного з найсимпатичніших людей, яких я знаю. Він сам учив мене читати, хоч я при тому ходив і до школи, котра була близько його хати і котра в Ясениці здавна ведеться далеко краще, чим в Нагуєвичах. Там я пробув два роки і вивчивсь читати по руськи [ тобто по українськи – авт. ] під проводом вуйка, через 10 день, по польськи і по німецьки(се були часи германізації), писати, рахувати(чотири операції) і співати до Служби Божої.» – Іван Франко.
Івась у школі вчився найкраще від усіх дітей. У вільні від навчання хвилини пас вуйкову худобу, збирав гриби чи ловив рибу. Вчитель, який одночасно був дяком, брав його читати Псалтир. Навесні улюбленою забавою Івася було ходити за плугом по вузенькій скибі, яка називалася «винимка». Бавилися гуртом: якщо хтось упаде в борозну, той отримає догану, що не вміє рівно бігати. Детальніше про роки навчання в Ясениці Сільній можна прочитати в автобіоргафічних оповіданнях «Грицева шкільна наука» та «Олівець».
Про подію, описану в оповіданні «Олівець», згадував згодом шкільний товариш письменника І. Яцуляк: «Франкові вуйко купив олівець, який мені сподобався, то я вкрав у нього той олівець, і він за ним дуже плакав. Учитель питав Франка, чого він плаче, а Франко сказав, що йому хтось украв олівець. Стефанові Сеньковому учитель за це «дав у шкіру». Мені зробилося дуже жаль його. Я зараз віддав Франкові олівець, за що мене дуже Франко полюбив».
До вашої уваги фото Івана Франка цього періоду та фото оригіналу свідоцтва про закінчення першого класу Ясеницької школи.
Чекайте на продовження!😉
Останні коментарі